«Такого досвіду не має жодна країна світу». МОЗ про медицину в Україні під час війни

Безцінний досвід у медичній сфері, якого набуває Україна під час війни, є унікальним. Таку заяву у інтерв’ю ZN.UA  зробив заступник міністра охорони здоров’я, головний санітарний лікар України Ігор Кузін.

За його словами, цей досвід з одного боку аналогічний тому, якого набували інші держави, що переживали військові конфлікти. З іншого – він є унікальним. «Тому що основна наразі сфера – це питання медичної евакуації. Тут ми справді вже маємо унікальний досвід – під обстрілами, з урахуванням усіх можливих обмежень, зокрема за кордон, із необхідністю забезпечення показників стану здоров’я людини, яку транспортують, інколи в дуже важкому стані», – пояснює Кузін.

Він наголосив, що Україна зараз набуває безцінного досвіду застосування крові й управління її запасами. «Кожна держава має екстрені алгоритми або механізми імпорту крові до країни, якщо бракує власних. На щастя, Україна має донорську культуру. Ми жодного разу не зверталися по допомогу за кордон. Зараз дефіциту крові немає. Ні для ЗСУ, ні для цивільного сектору», – пояснює заступник міністра охорони здоров’я.

Кузн зазначає, що зараз Україна має унікальний досвід реанімації, стабілізації пацієнтів; того, як лікувати й вести комбіновану або комплексну травму. «Такого масового досвіду зараз точно не має жодна країна світу. Реабілітаційні відділення й точки створюють майже по всій території України, бо реабілітація має починатися якнайшвидше», – зауважив він.

На переконання Кузіна, досвід забезпечення психічного здоров’я в Україні також є унікальним. «Зазвичай програми психічного здоров’я в мирний час реалізувати складно. Це досить системна робота. А тут програму було запущено під час воєнного стану. Це питання й навчання, й переадресації пацієнтів, і надання ефективної допомоги», – розповідає заступник міністра охорона жаль, ціною життів бійців Україна набуває такого досвіду, який зараз фіксується за дуже багатьма напрямамини здоров’я.

Кузін розповів, що під час зустрічей з європейськими, зі світовими колегами,  його все більше запитують про український досвід стосовно контролю над епідемічною ситуацією; підходи до протидії хімічним, біологічним, радіаційним, ядерним загрозам. «Вони можуть щось порадити, поділитися своїми напрацюваннями. Але, », – зазначив він.