Всесвітній день біженців: кому треба подякувати сьогодні

В контексті Всесвітнього дня біженців хочу висловити подяку всім, хто стає для людей, які вимушено залишають рідні домівки, безпечним пристановищем, дружнім захистом, надією і прикладом людинолюбства. Гостинність до подорожніх та втікачів у християнстві – велика чеснота, і заклик до неї дуже часто лунає у Писанні, від опису початків Закону і пророків аж до епохи апостолів.

Для наших сучасників захист нужденних мандрівників звучить особливо болісно та є особливим викликом. Адже і ХХ, і ХХІ століття позначені хвилями мігрантів і біженців, що втікали і тікають від жорстоких злочинів тоталітарних режимів, від воєн, економічної розрухи і просять інших про безпеку, засоби для існування та надію. Небагато знайдеться країн, які би не стикалися з проблемами біженців та шукачів притулку. На жаль серед тих, хто потребує захисту є і українці.

Як поза межами нашої держави, так і всередині неї відбувається вимушена міграція українського народу: люди рятуються від зла і смерті, яку несе кремлівський ірод та його прислужники. Щодня вони турбують сумління і звичне життя інших людей своєю присутністю, вразливістю, нагальними потребами і стражданнями. І в цьому є виклик для інших, заклик до їхньої віри, до найглибших моральних основ буття кожної людини: бути байдужим чи бути гостинним, допомогти?

Церква закликає розглядати скрутне становище вимушених мігрантів, біженців, не інакше як нагоду та християнський обов’язок почути божественний заклик до любові, справедливості, служіння, милосердя і доброти. Адже пам’ятаємо слова Господа: «Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене… істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф. 25: 35, 40).

Велика подяка дружнім народам, які прийняли у важкий для українців час наших мігрантів і біженців, матерів з дітьми, надали їм притулок і підтримку. Велика подяка і кожному українцю, який приймає у себе і допомагає переселенцям і тим, хто втратив своє житло через обстріли росіян. Поки у вас є можливість – допомагайте! Будьте небайдужими до чужої біди, будьте милосердними і гостинними.

Не докоряйте біженцям, а допомагайте їм, згадуючи земний шлях Господа нашого Ісуса Христа, Який заради нас, заради нашого спасіння став подорожнім, несучи Істину людям. А Його земне життя почалося з того, що ми в сучасному світі називаємо вимушеною еміграцією. Адже праведний Йосиф Обручник з Пречистою Дівою Марією і Немовлям Ісусом змушені були тікати до чужої країни – аби вижити. Завжди: якщо є біженці, то є і джерело загрози, зло. І коли ви виявляєте гостинність та рятуєте біженців, таким чином ви також боретеся з тим злом, не даючи йому погубити ще більше людських життів і душ. Будьте гостинними!

Водночас і ті, хто шукають допомоги та притулку, мають бути відповідальними, адже гостинністю та щедрістю тих, хто допомагає, не можна зловживати. Хто потребує – нехай приймає допомогу з подякою Богу і благодійникам. Але більшим благом духовним є допомагати іншим. Про це і апостол Павло нагадує, наводячи слова Спасителя: «Працюючи, треба пiдтримувати слабких i пам’ятати слово Господа Iсуса, бо Вiн сам сказав: «Блаженнiше давати, нiж приймати» (Діян. 20: 35).