Знайдено 160 млн років втраченої еволюції: таємницю розкрила морська "нога" віком 550 млн років

Губки часто вважаються найбільш базальним і примітивним типом багатоклітинних тварин. Ранні скам'янілості губок можуть дати важливі ключі до розгадки походження і ранньої еволюції тварин, проте дані про їхнє походження суперечливі, пише SciTechDaily.

Вважається, що вони з'явилися близько 700 мільйонів років тому, але є й щось загадкове: до кембрійського періоду, близько 539 мільйонів років тому, не було виявлено однозначних скам'янілостей губок. Таким чином у літописі утворився розрив у 160 мільйонів років у періоді ранньої еволюції губок, також відомий як "втрачені роки".

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні команда під керівництвом професора Юань Сюньлая з Нанкінського інституту геології та палеонтології, що входить до Китайської академії наук, виявили губку кронової групи пізнього адіакарського періоду. Вона була виявлена в біоті Шибантан і отримала назву Helicolocellus. Найцікавішим для дослідників виявилося те, що губка датована приблизно 550 мільйонами років тому, а значить проливає світло на період ранньої еволюції губок.

Відсутність докембрійських губок

Раніше у вчених було дві провідні теорії:

• перша стверджувала, що оскільки більшість сучасних губок мають крем'янисті або вапняні спікули, загальний предок губок також повинен був мати мінералізовані спікули. Таким чином відсутність скам'янілостей докембрійських губок можна пояснити поганим збереженням через хімічний склад порових вод;
• друга теорія припускає, що спільним предком губок насправді були тварини, які не біомінералізували. Тобто у губок раннього докембрію не було спікул і це ускладнювало збереження та їх ідентифікацію в літописі скам'янілостей.

Нове відкриття

Команда вивчила нову скам'янілість і виявила морфологічні характеристики, схожі зі скляними губками (Hexactinellida). Наприклад, радикально-симетричне конічне тіло, дискоїдна структура кріплення, а також можлива центральна порожнина і передбачувані виносні канали.

Також було виявлено, що поверхня Helicolocellus складається з правильних коробочок, кожна з яких розділена на чотири однакових, але менших за розміром коробочок. При цьому вони розділені на ще більш дрібні. Науковці зазначають, що такий візерунок також зустрічається в деяких типових палеозойських гексактинелід.

У результаті вчені виявили, що нова скам'янілість являє собою коронну групу губок, тісно пов'язану з гексактинелідами. Це відкриття стало доказом того, що губки, які не біомінералізуються, дійсно існували в докембрії. Отже, сучасні губки не повинні були використовуватися як єдиний орієнтир для пошуку скам'янілостей докембрійських губок, оскільки найбільш ранні їхні предки могли не мати біомінералізованих спікул і не володіли всіма характеристиками сучасних губок.

Вчені також вважають, що найбільш ранні губки гексактинеліди спочатку створили сітчасту схему скелета, використовуючи органічний матеріал, а потім додали кременисті біомінерали в рецепт формування скелета в кембрії.

Раніше Фокус писав про те, що синій слиз на дні океану загнав учених у глухий кут.