Синоптикиня Наталка Діденко запостила котиків і отримала срач

Ми в «Антоніні» постійно переконуємо наших читачів, що українці – це ніякі не чемпіони у срачах. Що в інших країнах – все те саме, бо соцмережі в принципі провокують на колотнечі. Безліч разів наводили приклади розбірок між британцями чи американцями, які впродовж тижня влаштовували цілі істерики. 

Ми так і продовжуємо думати. Але зараз таки довелося згадати популярну фразу: «у нас в соцмережах можна нарватися на срач навіть за світлину котиків». Бо бачить бог – таки можна. 

Синоптикиня і телеведуча «Еспресо» Наталка Діденко запостила фотки трьох котиків, які народилися у їхніх друзів. Точніше, у котів друзів. Наталка і її чоловік Сергій у них же взяли своїх Тарасика і Тетянку. 

Нині у цієї ж сім'ї народилися ще коти і Діденко вирішила допомогти друзям їх роздати. Безкоштовно.

І тут відкрився портал у пекло. Кілька людей, які опікуються прилаштуванням бездомних тварин, репостнули цей текст із обуренням та закликами приходити до Діденко в коментарі й пояснювати, що з нею не так. 

Колотнеча триває вже добу і, здається, припиняти ніхто не збирається. 

А тепер для тих, хто в шоках від прочитаного, але не цікавиться проблемою розпліднення тварин в Україні. Проблеми справді є і серйозні. Це велика кількість вуличних нестерилізованих тварин, недостатня державна політика і невігластво багатьох людей. Наприклад, категорична відмова стерилізувати їх з фантастичними аргументами штибу «шо то за мужик без яєць» чи «кішечка повинна бути матір'ю». Ну або просто через лінь або небажання витрачати на це гроші. 

Додайте до цього проблему самовигулу, коли нестерилізованих і некастрованих песиків та котиків ще й випускають гуляти на вулицю. В результаті багатьох із них або збивають машини, або, знову ж, вони починають плодитися із вуличними тваринами, примножуючи проблему. Я сама нераз зустрічалася із позицією, коли господарям було дуже шкода «чікати» своєму псові чи котові яєчка, але абсолютно не шкода маленьких тваринок, які часто приречені на загибель через гульки їхніх улюбленців. 

Також у мене є багато знайомих, які самотужки опікуються прилаштуванням тварин. Вони витрачають неймовірно багато часу, відкривають збори та залазять у борги. Вже не кажучи про моральний бік, коли постійно бачиш, як люди їх просто викидають. Ось, приміром, почитайте дописи Марії Коваль і відчуйте біль. І, якщо маєте змогу, трішки задонатьте. 

Також маємо проблеми із розплідниками, власники яких часто абсолютно безвідповідально ставляться до своєї роботи. Я сама взяла свою Сару (британську короткошерсту сріблясту шиншилу) в розпліднику. Їй було трохи більше року і вона щойно з великими складнощами народила кошенят. Господарі миттю виставили її на продаж, бо після кесарева розтину і стерилізації вона вже не годилася для них. Про те, в яких умовах Сара у мене живе – ніхто ніколи у подальшому не цікавився. Хоча це належить робити бодай перший час. 

Усі ці питання потрібно вирішувати. Ще і зважаючи на те, що у притулки постійно поповнюються тваринами, яких евакуювали з зони бойових дій. Антон Птушкін, нагадаю,зняв про це чудовий фільм. Проте, як мені здається, навіть у такому благородному питанні можна перейти межі. Коли людей починають засуджувати за те, що обирають породних псів чи котів. Купують, якщо їх можна взяти безкоштовно. Здається, у нас у всіх повинен бути вибір і якщо хтось любить, скажімо, такс, доберманів, сфінксів чи мейн-кунів – має право їх собі мати за друзів. Звісно, відповідально підходячи до того, де саме вони їх купують. 

Повертаючись до Наталки Діденко, то вона за цю добу отримала цілу гору образ. 

Ваша Антоніна пішла до Наталки Діденко запитати про такий її «моральний занепад». Прогнозовано виявилося, що вона шокована цим розвитком подій. Каже, що її друзі дуже люблять породу хайленд скоттіш фолд і мають двох таких котів. Було кілька приплодів і всіх кошенят роздали безкоштовно. Збиралися вже на стерилізацію, але останній раз не встигли вгледіти. 

Своїх Тетянку і Тарасика подружжя Діденків відвезли на цю процедуру вже давно. 

Ми ж в «Антоніні» закликаємо усіх любити і відповідально ставитися до своїх пухнастих друзів. Брати з притулків та вулиць, допомагати донатами тим, хто цією темою опікується. Якщо хочете породисту тварину – теж будьте відповідальними. Щодо державної політики – її покращення теж у наших руках. Але навряд ситуацію можна покращити, засуджуючи тих, хто заводить тварину породи, яка їм симпатична.