Сьогодні в Болгарській православній церкві обрали собі нового патріарха.
Для того щоб розуміти, яку позицію БПЦ тепер займатиме щодо протистояння Вселенський патріархат vs РПЦ і щодо відносин з ПЦУ (зокрема її визнання) пропоную ознайомитись з тим, що її новий очільник ще зовсім нещодавно говорив на дану тематику:
«Гоніння на Церкву не припиняються... У перші роки після більшовицької революції гоніння на церкву в колишньому Радянському Союзі також були жахливими, чи не найжорстокішими та наймасовішими в історії церкви – винищення священиків, знищення сотень і тисяч храмів, спроба замінити саму інституцію через оновлювальний розкол...
Щось подібне відбувається сьогодні в Україні. Зараз це відбувається через створення Константинопольським Патріархом Варфоломієм у 2019 році т.зв. Православної Церкви України, враховуючи, що в Україні існує загальновизнана канонічна церква – Українська Православна Церква, яку очолює митрополит Київський Онуфрій. Ця неканонічно неспроможна дія з боку Патріарха Варфоломія призвела до ще більшого розколу в Україні.
Чисельність православних в Українській Православній Церкві на чолі з митрополитом Онуфрієм перевищує тих, хто належить до новоствореної церковної структури...
Духовенство цієї структури на практиці має проблеми з апостольською спадкоємністю, серед них є ті, хто висвячений цивільними особами, тобто немає спадкоємства апостольської благодаті. Є скинуті та відлучені з поважних канонічних причин, які прийняті та відновлені в «сан незаконно і без покаяння, і тим не менш, Патріарх Варфоломій намагався їх узаконити, видавши так званий Томос – документ про створення цієї неканонічної структури.
Він підписав і проголосив дві досі неканонічні структури, об’єднавши їх у так звану Православну церкву в Україні – ПЦУ, і визнав новостворене утворення канонічною Православною церквою в Україні...»