Дострокові вибори у Франції: між молотом і ковадлом - Макрон програв Ле Пен, а допомога Україні під загрозою

Дострокові парламентські вибори у Франції визначили подальшу долю Макрона. Протягом наступних майже трьох років до чергових президентських виборів він матиме справу з опозиційним урядом, хаосом і політичною нестабільністю.

У неділю, 30 червня, у Франції відбувся перший тур парламентських виборів. Французи обирають 577 депутатів нижньої палати – Національних зборів за мажоритарною системою. Другий тур призначений на 7 липня. Участь візьмуть всі кандидати, які в першому турі отримали щонайменше 12,5%. Тому про те, хто сформує новий уряд, можна з впевненістю говорити лише після другого туру. Адже деякі кандидати можуть знятися на користь соратників з інших політсил, бо в країні, по суті, відбуваються 577 окремих виборів одночасно.

Але тренд вже очевидний. Вперше від часів Другої світової перемогу здобувають ультраправі. Й схоже, що це вперше від 1990 року, коли французький президент та уряд на чолі з прем’єром будуть із різних партій. В лідерах за даними МВС Франції антимігрантська та євроскептична партія "Національне об'єднання" проросійської Марін Ле Пен із 33%. На другому місці, маючи 28,1%, альянс лівих "Новий народний фронт". І лише на третій сходинці коаліція партій на чолі з політсилою Макрона – 21%.

ТСН.ua вже писав, що дострокові вибори Макрон оголосив 9 червня після поразки коаліції партій на чолі з його політсилою "Відродження" на виборах до Європарламенту. Перемогу тоді здобула партія Марін Ле Пен. Багато хто критикував Макрона за це рішення, враховуючи його однопартійців і прем’єра Габріеля Атталя. Аналітики й експерти припускали, що Макрон робить ставку на те, щоб дати Ле Пен та її партії час до наступних президентських виборів у 2027 році провалити все, що вони обіцяють людям. Адже, дійсно, багато обіцянок "Національного об'єднання" – це відвертий популізм.

Проте, на карту поставлено надто багато: не лише особиста доля Макрона та його соратників, а й політика цілого ЄС, з огляду на зростання популярності ультраправих у Німеччині, допомога Україні та невідомість, яка чекає Європу після можливого другого "пришестя" Дональда Трампа до Білого дому. Тож, чого чекати від результатів дострокових парламентських виборів у Франції, читайте в матеріалі ТСН.ua.

Поразка Макрона: попереду хаос

У статті про попередні результати першого туру парламентських виборів у Франції Politico пише, що, оголошуючи їх 9 червня, Макрон хотів зупинити ультраправих, як і різке падіння країни, але отримав абсолютно протилежний результат, поставивши на межу виживання майбутнє власної і тих партій, які на нього орієнтувалися.

"Незалежно від результатів голосування, французька криза тільки починається", - сказав колишній посол Франції у США Жерар Аро. Макрон переміг на президентських виборах у 2017 році, ставши наймолодшим лідером Франції від часів Наполеона. Того ж року на парламентських виборах його партія "Вперед, республіко!" здобула абсолютну більшість у Національних зборах – 308 із 577 місць. У 2017 році Макрон отримав величезний кредит довіри французів, який можна порівняти з приходом до влади в Україні у 2019 році Володимира Зеленського та його "Слуги народу".

"Якщо другий тур дострокових виборів забезпечить парламентську більшість "Національному об’єднанню", Францією керуватимуть, принаймні частково, політики, які зробили собі ім’я, симпатизуючи Путіну, обіцяючи розірвати (єдність – ред.) ЄС, вести війну з міграцією й вийти з НАТО. Хоч партія Ле Пен і пом’якшила деякі зі своїх гострих позицій, але вона залишається глибоко скептичною щодо основних політичних позицій Заходу", - пише Politico.

Ці дострокові парламентські вибори – екзамен для Еммануеля Макрона. Багато хто може сказати, що французькому президенту вже нічого втрачати, адже за конституцією він зберігає контроль над зовнішньою політикою та обороною. До того ж, це другий президентський термін Макрона – на виборах у 2027 році він більше не зможе балотуватися. Проте "Національне об'єднання" Марін Ле Пен та альянс лівих "Новий народний фронт" жорстко критикували Макрона та його уряд за провальну на їхню думку внутрішню політику та надмірні витрати на оборону. Тому, після другого туру 7 липня Макрон точно приділятиме більше уваги саме внутрішнім французьким проблемам.

Наприклад, за кілька днів до першого туру парламентських виборів, Марін Ле Пен нагадала, що саме французький прем’єр "має гаманець", з якого фінансуються оборонні видатки. До того ж, "Національне об'єднання" традиційно є антимігрантською силою, неодноразово вимагало повернення французького внеску до бюджету ЄС і висловлювало незгоду з Брюсселем щодо робочих місць. Альянс соціалістів, зелених і комуністів - "Новий народний фронт" – хоче значно підвищити мінімальну зарплату та житлові субсидії, скасувати запроваджене урядом Макрона підвищення пенсійного віку (та й у цілому пенсійної реформи, яку свого часу ухвалювали під величезні протести), зниження корпоративних податків і податкових пільг для багатих.

Проте, хто оплатить ці популістичні обіцянки ультраправих і лівих? Щойно Макрон оголосив дострокові парламентські вибори, фінансові ринки відреагували миттєво. Покупці державних облігацій вже розглядають французький борг як інвестицію з таким же ризиком, як у Португалії. Reuters пише, що французькі держфінанси перебувають під пильною увагою рейтингових агентств, фінансових ринків і Брюсселю, бо популістичні обіцянки ультраправих і лівих немає чим покривати. Наприклад, "Національне об'єднання" обіцяє знизити ПДВ із продажу енергоносіїв, що до кінця року обійдеться бюджету в 7 млрд євро.

"Програма "Національного обєднання" — це суто марксистська програма. Я хотів би знати, хто буде платити за марксистською програмою Марін Ле Пен", —  наголошував міністр фінансів Бруно Ле Мер.

Підтримка України: що буде після виборів

Проте, щоб виконати все, що ультраправі й ліві наобіцяли людям, їм потрібна своя більшість у парламенті та уряді. Перший тур виборів демонструє, що "Національне об’єднання" може розраховувати на понад 230 місць у Національних зборах. А для формування більшості треба мінімум 289 мандатів. Але, як пише France 24, прогнозувати щось складно, бо попереду ще другий тур виборів, коли партії намагатимуться створити альянси в одних округах або вийти з інших.

Макрон вже закликав до "широкого демократичного і республіканського єднання" проти ультраправих. І, можливо, цей заклик і спрацював би, якби не шалена поляризація та розкол у французькому суспільстві. До того ж, ці дострокові вибори стали радше вотумом недовіри до Макрона та його уряду. Багато хто звинувачує Макрона, що за часи свого президентства він зачистив "центр", виступаючи одночасно проти правих і лівих. Наразі ж саме з останніми, які теж багато в чому не підтримують "Національне об’єднання" Марін Ле Пен, він міг би ситуативно домовитися.

Вже в понеділок вночі, 1 липня, одразу після оголошення результатів екзитполів, тисячі протестувальників, які підтримують ліві сили, зібралися на мітинг проти ультраправих у Парижі. Лідер найбільш радикальної лівої партії "Нескорена Франція" Жан-Люк-Меланшон, який, до речі, теж є проросійським і невеликим симпатиком України, заявив, що в другому турі ліва коаліція зніме своїх кандидатів, які в першому турі посіли третє місце, щоб перемогу не здобули ультраправі. Проте, це не означає, що їхні кандидати зніматимуться на користь альянсу сил на чолі з партією Макрона.

Багато хто звинувачує Макрона у рішенні піти на дострокові парламентські вибори. "Напевно Макрон сподівався, що вища явка та вищі ставки на національних виборах підвищать шанси його альянсу. Проте громадська думка у Франції, як свідчать опитування, майже не змінилася після виборів до Європарламенту", - пише The Washington Post. Експерти Atlantic Council зазначають, що рішення Макрона піти на дострокові вибори занурили країну в одну з найсерйозніших політичних криз, наслідки якої як всередині країни, так і на європейській (саме Франція та Німеччина – дві найбільші економіки блоку) та міжнародній арені важко передбачити.

Поки західні ЗМІ пишуть, що перемога "Національного об’єднання" може підвищити шанси Марін Ле Пен перемогти на президентських виборах у 2027 році, аналітики припускають, що це може бути такий план Макрона дати "Національному об’єднанню" й особисто Марін Ле Пен час провалити все, що вони обіцяють людям, бо, напевно, й цілого бюджету ЄС не вистачить, щоб профінансувати їхній популізм. Проте, навіть якщо це так, це дуже небезпечна гра з багатьма невідомими, що може призвести до непередбачуваних наслідків.

"Що б не намагався стверджувати Макрон, Франція буде значно ослаблена в міжнародних справах. Зокрема, це стосується двох питань: України, де ультраправі та ультраліві виступають за активнішу взаємодію та переговори з Росією; та ЄС, де дві крайності політичного спектру поділяють схожий євроскептицизм", - вважає колишній посол Франції у США Жерар Аро.

Марін Ле Пен постійно наголошувала, а особливо після того, як у лютому Еммануель Макрон не виключив відправку західних військ до України, що ніколи чобіт французького солдата не ступить на українську землю. Хоч кандидат у прем’єри від "Національного об’єднання" Жордан Барделла напередодні першого туру виборів і заявив, що не дозволить російському імперіалізму поглинути союзну Україну, разом із цим він би "уникав ескалації з Росією, яка є ядерною державою". Також є ризик, що Ле Пен почне урізати оборонні видатки. Тим паче, вона про це вже публічно заявила, а конституція чітко не регулює розподіл повноважень із питань оборони та зовнішньої політики між президентом та урядом.

Тож, все це змушує серйозно нервувати як Київ, так і Брюссель. Адже у Німеччині – першій економіці ЄС – другою за результатами виборів до Європарламенту фінішувала ультраправа й проросійська "Альтернатива для Німеччини". Першим був опозиційний блок ХДС/ХСС. Вже зараз на канцлера Олафа Шольца тиснуть зі всіх боків щодо призначення дострокових парламентських виборів. Опитування свідчать, що на національному рівні підтримка "Альтернативи для Німеччини" падає. Проте й блок ХДС/ХСС змінює риторику: якщо ще рік тому їхні представники наголошували на необхідності збільшення підтримки України, то зараз дехто вже каже про необхідність безумовних переговорів з Росією.