Чому насправді українські Су-27 стоять просто неба, а не в укриттях: в Defense Express пояснили

Так, аналітики видання Defense Express поділилися думкою про те, чому українські Су-27 стоять просто неба, а не перебувають в укриттях.

Чому наші Су-27 стоять просто неба, а не в укриттях

Одразу зазначимо, що попри заявлені ворогом втрати, у реальності ситуація дещо інша. Зокрема деякі з машин на відео, з огляду супутникові знімки, вже давно у нельотному стані, бо не змінювали своє положення дуже значний час,
– наголосили у виданні.

Однак, там зазначили, що серед українців з'явилось одразу декілька питань, серед яких – чому українські літаки не були в укриттях, а стояли просто неба.

А відповідь на це питання доволі проста – їх немає,
– зазначили там.

У Defense Express зазначили, що ця ситуація існує не з 2022, 2014 та навіть не з 1991 року, а з 80-х років. Річ у тім, що захисні споруди – аркові укриття, у СРСР активно будувались у 60-70-х роках під ті літаки, які тоді існували та розроблялись. А це були МиГ-21, Су-7, Су-17, МиГ-23 та МиГ-27 – доволі малі за розмірами машини. При цьому у МиГ-23/27 ще й була зміна стріловидність крила з мінімальним розмахом 7, 78 метра.

Аркові укриття для літаків часів СРСР / Фото Defence express

Власне, саме тому наймасовішими були аркові укриття типу 2А13 розміром 12,9х28 метра. У них була товщина стін у 60 сантиметрів і вони можуть захистити не лише від касетних боєприпасів, а навіть від близьких розривів фугасних бомб. Зазначається, що через вартість будували їх лише у прикордонних військових округах, а не по всьому СРСР.

Однак вже в 70-х роках з'явився МиГ-25 з розмахом крила 14 метрів. Для нього стандартні укриття вже не підходили. Вже з 1982 року почав постачатися МиГ-29, який з розмахом крила у 11,36 метра влазив в укриття 2А13 лише зі "скрипом". У виданні підкреслили, щоб його не пошкодити на деяких аеродромах використовували рейки-направляючі. Проте частіше, щоб не ризикувати та не нести відповідальність за пошкоджений літак – зберігали просто неба.

Defense Express підкреслили, що без даху над головою залишився і Су-27 з розмахом крила 15 метрів, який почав надходити з 1985 року. При цьому, попри плани, щоб побудувати укриття нового типу, у Радянському Союзі здійснити цього не змогли. Так, країна вже була на "гойдалках" перед розпадом, тому якщо і будували укриття під нові літаки, то лише у гомеопатичній кількості.

Більше того, аналітики підкреслили, що часом укриття були не від можливих ворожих ударів, а скоріше від імовірної негоди. Зокрема, кілька таких укриттів були на авіабазі під Миргородом, однак ворог знищив їх ще у перші дні війни.

Знищені укриття на авіабазі під Миргородом / Фото Defence express

Таким чином, арочних укриттів для Су-27, як мінімум на авіабазі під Миргородом, просто не існує.

"А причини, чому їх не побудували вже після 1991 року цілком відомі й не підлягають додатковим поясненням, бо значно більшою проблемою було не те, де ховати літаки, а взагалі на чому літати, чим заправляти машини та платити пілотам зарплатню", – пишуть у виданні.

Там також зауважили, що проблему з укриттями для Су-27 не вирішили не лише у СРСР, а й у Росії, де літаки так само стоять просто неба. У виданні зазначили, що все що є у окупантів – "лише на одному відносно прифронтовому аеродромі укриття від негоди".

Також у аналітики Defense Express вказали, що на фоні ситуації, коли Україна очікує винищувачі F-16 залишається питання щодо забезпечення їх безпеки на землі. "На фоні чого можливо зазначити, що розмах крила F-16 – 9,96 метра, тобто в теорії й з відповідними заходами у стандартне аркове укриття 2А13 він має увійти", – написали фахівці.

Проте це лише частина проблеми. Адже критичнішим є те, що дрон противника міг на глибині понад 150 кілометрів вести не просто розвідку, а й передачу відео у режимі онлайн. "А також те, що про цей БПЛА було відомо, але збити чи завадити йому були не в стані. Хоча, як здається, практика із Як-52, екіпаж якого у прямому сенсі вже настріляв з десяток російських розвідувальних БпЛА, потребує поширення", – підкреслили аналітики.