Олексій відомий не лише своєю акторською майстерністю та харизмою. Він також активно висловлює свою свідому громадянську позицію як на сцені, так і в мережі. У матеріалі Кіно 24 дізнайтесь де зараз і як живе Гнатковський.
Де зараз Олексій Гнатковський
Актор Олексій Гнатковський розповідав, що від початку великої війни вони з колегами не обмежувалися виступами на традиційних сценах. Їхні вистави проходили навіть у бомбосховищах, куди збиралися різні глядачі, зокрема багато переселенців. Попри складні обставини, Олексій та його колеги прагнули підтримати настрій та дух українців.
Це такий парадокс – люди приїжджають із Маріуполя і приходять на вистави. Вони приходять до театру, і кажуть, що нам потрібно це, ми не плакали, а зараз прийшли й поплакали. Це одночасно арттерапія і для тих, хто в залі, і для мене. Я зараз живу в когнітивному дисонансі. У мене на місяць по 30-35 вистав, по два рази на день граю. Люди під час війни масово йдуть у театр,
– наголосив Гнатковський.
Завдяки своїм виступам вони приносили радість і надію тим, хто опинився у важких умовах. Олексій продовжує свою діяльність у тилу, роблячи все можливе, щоб підтримати людей у цей складний час.
Як актор допомагає людям у час війни
Після Майдану актор Олексій Гнатковський активно займався постановою вистав і роботою з людьми, які їздили на фронт. Пізніше він разом із ветеранами АТО поставив комедію "Дванадцята ніч, або Що собі хочете".
Особливістю цієї вистави було те, що люди, які ніколи раніше не грали в театрі, виконували ролі в п'єсі Шекспіра в оригіналі. Це принесло їм перемогу на премії GRA – всеукраїнському фестивалі, який в театральних колах вважають українським Оскаром.
Я – актор-волонтер. Коли у нас з дружиною народився другий син, вирішили купити більшу квартиру. Частину коштів за нове житло вдалося віддати, ще частину збирали. І коли почалась війна, я за всі ці гроші, що відкладали, купив бронежилети. Міркував, що в нас ще все вийде з житлом, а оця допомога була тоді вкрай важливою. Та вона й не співмірна із самопожертвою наших хлопців і дівчат на фронті,
– пригадував Олексій.
Олексій розповідає, що разом із дружиною вони передавали на фронт не лише автомобілі, але й дрони.
Вони також допомагали хлопцю, який повернувся з полону і вирішив знову йти на війну. Його амуніція для спецпідрозділу вартувала 320 тисяч гривень. Крім цього, були потрібні тепловізори, підвіси на автомати та інше обладнання. Разом усе це становило велику суму, і Олексій шукав способи знайти ці кошти.
Він зазначає, що вони допомагають чим можуть, і це їм вдається.