Американські ВМС виводять з експлуатації ракетні крейсери класу Ticonderoga

Протягом понад 40 років найпотужнішими ударними американськими кораблями, за виключенням авіаносців, є ракетні крейсери класу Ticonderoga.

Але їхня ера вже добігає кінця і з 27 побудованих наразі лише 12 знаходяться у строю. Більше того, мають бути виведені з експлуатації до 2027 року.

Тому профільне видання Naval News підготувало доволі об’ємний та детальний матеріал, який має дати відповідь на питання, чи взагалі будуть США будувати ракетні крейсери, чи кораблі класу Ticonderoga стануть останніми в історії американського флоту.

Бо ще у 2001 році у США стартувала програма створення нових ракетних крейсерів Next-Generation Cruiser – CG(X), які мали базуватися на збільшеному корпусі революційних стелс-есмінців Zumwalt. Але розробку CG(X) скасували у 2010 році на користь замовлення модернізованих есмінців Arleigh Burke за версією Flights III.

І, як офіційно повідомили ВМС США на запит видання, що у довгостроковій перспективі задовольняють вимоги будуть модернізовані Arleigh Burke та DDG(X) – проєкт новітнього есмінця, який не має повторити “ганебних помилок минулого”, тобто Zumwalt. І саме DDG(X) має у майбутньому замінити і всі есмінці Arleigh Burke.

Також видання попросило Бредлі Мартіна, провідного аналітика RAND, оцінити, рішення ВМС США щодо відмови від ракетних крейсерів. На його думку класифікація кораблів у вигляді есмінців чи крейсерів не має особливого значення. Єдина можлива різниця на практиці – більші можливості крейсера у сфері командування та управління. Це пов’язано з тим, що на крейсерах більший екіпаж ніж на есмінцях і зазвичай капітан Ticonderoga міг бути призначений командувачем ППО корабельної групи. Але тепер, з огляду на можливості сучасних бойових інформаційних систем, це вже не має значення.

Щодо бойових можливостей, то есмінець DDG(X) буде мати ту саме радарну та бойову систему управління, що і мали б бути на крейсері проєкту CG(X). Але крейсер мав мати більшу кількість пускових шахт, тобто мати потужніший залп. Окрім того, крейсери зазвичай мають дві артилерійські установки, хоча це зараз немає значення.

З боку Defense Express зазначимо, що на Arleigh Burke версії Flights III 96 пускових шахт. На Ticonderoga їх було 122, а на скасованому CG(X) їх хотіли розмістити 128 чи навіть 256. Щодо майбутнього есмінця DDG(X) наразі фігурує кількість 96. А це не лише про ударні можливості, це і про можливість забезпечити відбиття масованої ракетної атаки.

Також свою думку, на запит видання, висловив аналітик Марк Кансіан з CSIS. Він зазначив, що взагалі різниця між есмінцем та крейсером вже майже стерлась. Зокрема Arleigh Burke версії Flights III має водотоннажність у майже 10 000 тонн, що у два рази більше за есмінці 80-х років та у чотири рази більше за есмінці Другої світової Fletcher. А 10 000 тонн повністю відповідає водозаміщенню легкого крейсера того періоду. Але якраз менша кількість пускових шахт на DDG(X) може бути проблемою.

Хоча у ВМС США відповідно до плану розвитку сумарна кількість пускових шахт на всіх кораблях має залишитись незмінною. Водночас Пентагон віддає зараз пріоритет не надводним кораблям, а підводним човнам, які отримають вищий пріоритет.

Також з боку Defense Express варто додати факт, без якого вся ця історія не була б повною. Бо самі ракетні крейсери Ticonderoga спочатку хотіли класифікувати, як есмінці та бути дешевими кораблями із системою Aegis, тому і будувались на основі есмінця класу Spruance. А от справжнім ракетним крейсером мав бути проект атомних CSGN із водозаміщенням 17 200 тонн. Але проєкт згорнули через високу вартість, Ticonderoga додали можливості флагмана та перейменували у крейсер, а “дешевим” кораблем із системою Aegis став Arleigh Burke.