Конотопська відьма, небезпечне клонування та тюремні трилери. У Києві розпочинається 15-й Одеський міжнародний кінофестиваль

Перший ОМКФ, до організації якого частково долучилися вихідці з команди кінофестивалю «Молодість», відбувся у 2010 році та спочатку спирався на одеську специфіку: в репертуарі переважали комедії, а від глядачів вимагалося «особливе почуття гумору». Згодом, утім, ОМКФ за насиченістю програм і статусом запрошених зірок переріс ту ж «Молодість», ставши  чи не головним національним кінофорумом.

Після початку повномасштабного вторгнення через постійну небезпеку обстрілів ОМКФ вимушено перетворився на мандрівний фестиваль. Торік він проходив у Чернівцях. Цьогоріч відбудеться в Києві. На насиченості програми це не позначилося. Поза конкурсом матимемо добірку свіжих фільмів-призерів Канн і Берлінале, а в національній секції запланована низка прем’єр українських картин.

Звісно, найбільше зали будуть заповнені на програмі «Гала-прем'єри». В першу чергу — на трагікомедії «Види милосердя» (2024).

Цей реліз є новою роботою британсько-грецького режисера Йорґоса Лантімоса, чиї «Бідолашні створіння» стали торік справжньою сенсацією.

«Види милосердя» побудовані як триптих. Перша частина — про чоловіка, який намагається взяти під контроль власне життя. Друга — про занепокоєного поліцейського: його дружина, повернувшись після зникнення у морі, перетворилася на іншу людину. Героїня третього епізоду — жінка, яка заповзялася знайти особливу людину з унікальними здібностями й задатками духовного лідера. Персонажів усіх трьох історій грають одні й ті самі актори: зірки «Бідолашних створінь» Емма Стоун і Віллем Дефо, а також Хонг Чау, Марґарет Кволлі та Джессі Племенс — останній відзначений призом на Каннському фестивалі як найкращий актор.

Ще одна жадана стрічка з цьогорічних Канн — «Субстанція» перспективної французької режисерки Коралі Фаржа.

Протагоністка цієї химерної оповіді, названої кінокритиками «зухвалий шедевр жанру боді-горор»  — колишня кінозірка, а нині фітнес-тренерка Елізабет (Демі Мур), звільнена продюсером з її власного спортивного шоу через вік. Коли, здавалося б, життя зайшло в глухий кут, Елізабет роблять пропозицію, від якої дуже важко відмовитися: вколоти собі експериментальний препарат для реплікації клітин «Субстанція», що тимчасово створює молодшу версію пацієнтки. Так з’являється прекрасна Сью (Марґарет Кволлі — так, вона зіграла і в Лантімоса теж). Звісно, експеримент скоро виходить з-під контролю. Фільм відзначений у Каннах призом за найкращий сценарій. Також преса не скупилася в похвалах Демі Мур — роль Елізабет визнана її акторським відродженням.

Не менші натовпи очікуються і на показах «Фестивалю фестивалів». Тут будуть картини-учасниці провідних міжнародних кінофорумів.

Так, світова прем’єра драми «Сини» (режисер Ґустав Мьоллер, Данія) відбулася на Берлінале. Головна героїня — тюремна офіцерка Єва. В найсуворіше й найжорстокіше крило в’язниці, де вона працює, переводять молодого чоловіка з її минулого. Єва, не розкриваючи своєї таємниці, просить перевести її у це небезпечне відділення. Критики описують фільм Мьоллера як  тривожний психологічний трилер.

Так само теми неволі торкається «Ув’язнена з Бордо» (режисерка Патриція Мазуї, Франція), вперше показана в «Двотижневику режисерів» у Канах.

Героїні — самотні жінки Альма (Ізабель Юппер) і Міна (Афсія Ерзі). Вони з різних соціальних поверхів: перша живе сама у великому будинку в Бордо, друга — мати-одиначка, що мешкає в соціальному житлі. Їхнє життя підпорядковане візитам до в’язниці, де перебувають їхні партнери. Але одного разу Альма й Міна зустрічаються в кімнаті для відвідувачів.  Дружба, що зав’язується між ними, рівним чином несподівана й непередбачувана.

Що ж до конкурсних програм, то цього року їх дві: Європейська і Національна. В першій зібрані фільми у найрізноманітніших жанрах — від родинної драми до наукової фантастики. Друга тішить як різноманітністю, так і числовими параметрами: 10 повнометражних фільмів, як ігрових, так і документальних, причому знятих уже після початку повномасштабного вторгнення.

Звісно, серед українських фільмів відтінок сенсаційності супроводжуватиме режисерський дебют Андрія Колесника «Конотопська відьма», який навіть поставили не в Національний конкурс, а в «Гала-прем’єри».

Ця картина не має стосунку до однойменної повісті Квітки-Основ'яненка та до нашумілої вистави Івана Уривського. Сюжет тут цілком сучасний. Молода дівчина намагається утекти від окупантів разом зі своїм коханим. Але пара таки натикається  на ворожий загін, який, відкривши шквальний вогонь по цивільному авто, вбиває хлопця. Ось власне тоді й виявляється, що героїня є відьмою, і своє інфернальне єство вона не втратила.   Месниця відловлює вбивць по одному та страчує їх із наростаючим садизмом. Звісно, виникають суто етичні питання — як би в цій м’ясорубці не розлюднитися самій. Ті, хто подивився фільм раніше, мають суперечливі враження, але актуальність теми і знаменита назва можуть забезпечити «Конотопській відьмі» ажіотаж незалежно від якості продукту.

Вирішувати, який з фільмів Національного конкурсу отримає статуетку «Золотого Дюка», буде журі у складі української документалістки Аліси Коваленко, британської продюсерки Лізи Марі Руссо, словацької та афганської режисерки Сахри Карімі, словацької продюсерки Ванди Адамік Грицової та британського режисера й композитора, двічі номінанта на «Оскар» Майка Фіггіса.

Загалом же на ОМКФ заплановано 15 різних програм — не рахуючи Літньої кіношколи, Кіноринку й індустріальної секції. Покази пройдуть у Будинку кінематографістів, кінотеатрі «Оскар» та Українському домі. Фестиваль завершиться 20 липня.

Як зазначають організатори, «15-й Одеський міжнародний кінофестиваль відбудеться, попри всі намагання ворога знищити нашу культуру та ідентичність».

Фото: ОМКФ