Щоденник ОМКФ. День 1. Бунт на канатній дорозі та звільнення від набридлої розкоші

 Про структуру фестивалю і його найпомітніші прем’єри читайте тут.

Після початку повномасштабного вторгнення через постійну небезпеку обстрілів ОМКФ вимушено перетворився на мандрівний фестиваль. Торік він проходив у Чернівцях. Цьогоріч відбувається в Києві. На насиченості програми це не позначилося. Поза конкурсом маємо добірку фільмів-призерів Канн і Берлінале, в Європейській конкурсній програмі — роботи режисерів Старого Світу — від Грузії та Норвегії до Іспанії та Швейцарії, а в Національному конкурсі заплановані прем’єри 10 повнометражних українських картин. Сеанси проходять в Будинку кінематографістів та в кінотеатрі «Оскар».

Пеший фестивальний день почався показом нового фільму німецького режисера Файта Гельмера «Гондола» (Німеччина — Грузія, Європейська конкурсна програма).

Гельмер знайомий київським глядачам — його перший повний метр «Тувалу» з Дені Лаваном у головній ролі став справжньою сенсацією на кінофестивалі «Молодість» у 1999 році. Цей режисер шукає натхнення в далеких країнах, прагне оповідати химерні історії. Цього разу дія розгортається в Грузії, довкола канатної дороги, що з’єднує село в горах із невеликим містечком у долині. У канатної дороги дві кабіни. Коли одна кабіна підіймається, інша опускається. Операторками кабін є молоді красуні Іва та Ніно. Вони зустрічаються кожні пів години, коли проїжджають одна повз одну. Зрештою, навіть у цій ідилії назріває трудовий конфлікт: дівчата обʼєднуються проти свого начальника. Як завжди у Гельмера — мінімум діалогів, дещиця гумору, чудові пейзажні зйомки та помірно неадекватні персонажі.

Зазвичай в ОМКФ нема конкретно визначеного фільму відкриття. Вчора таку роль відіграла стрічка з позаконрусної секції «Фестиваль фестивалів» — «Ув’язнена з Бордо» (режисерка Патриція Мазуї, Франція), вперше показана в «Двотижневику режисерів» у Канах.

Героїні — самотні жінки Альма (Ізабель Юппер) і Міна (Афсія Ерзі). Вони з різних соціальних поверхів: перша живе сама у розкішному особняку в Бордо, друга — мати двох дітей, що мешкає в соціальному житлі. Їхнє життя підпорядковане візитам до в’язниці, де перебувають їхні партнери. Чоловік першої, лікар-невролог, сів п’яним за кермо і вбив людину. Чоловік другої відбуває термін  за пограбування. Але одного разу Альма й Міна знайомляться в кімнаті для відвідувачів.  Дружба, що зав’язується між ними, рівним чином несподівана й непередбачувана.

Власне, фільм тримається на контрасті між втомленою французькою зіркою Юппер і Афсія Ерзі, яка, маючи беззаперечний драматичний талант, повна життєвої енергії та акторського драйву. І це, власне, майже ідеально відповідає логіці характерів — бо, зрештою, виявляється, що це не буржуазка Альма обдарувала ласкою бідну арабку, а бунтівна і незалежна Міна.