Наталія Кругла, менеджерка соціальних проєктів ГО «Український професійний розвиток».
Україна перебуває в кадровій кризі, що загострилася з початком повномасштабного російського вторгнення. За офіційними даними, на фронті, починаючи з 2022 року, перебуває близько 700 тисяч мобілізованих («Слово і діло»). У 2024-му заплановано мобілізувати ще 200 тис. людей («Главком»). Одночасно з цим, приблизно 5 млн українців були змушені покинути країну, шукаючи безпечного притулку за кордоном (Укрінформ, «Телеграф»).
Основні галузі, що страждають на дефіцит кадрів — це будівництво, охорона здоров’я, сільське господарство, а також логістика. Ринок потребує зварювальників, каменярів, водіїв, операторів складських систем, машиністів електропоїздів, електромонтерів тощо.
Одночасно з цим на обліку в центрах зайнятості перебуває понад 137 тис. безробітних, із яких 72% становлять жінки. Це означає, що майже 100 тис. жінок шукають роботу за допомогою державних служб зайнятості.
Така частка жінок серед безробітних вказує на невикористаний потенціал, який можна залучити для розв’язання кадрової кризи в різних галузях економіки. Попри традиційні гендерні стереотипи, жінки працюють у сферах, які історично вважаються «чоловічими».
Ще донедавна законодавство обмежувало жінкам доступ до деяких професій. З 1996 до 2017 року в Україні діяв наказ, який не дозволяв жінкам працювати на посадах машиністки будівельної техніки, водійки вантажних автомобілів та інших небезпечних роботах.
Попри те, що формальних обмежень більше не існує, гендерні стереотипи все ще впливають на залученість жінок у різних галузях.
Ось гіпотетична історія для прикладу. Дарина живе у Києві, нещодавно закінчила 9 клас. Дівчина захоплюється технологіями та завжди мріяла стати інженером. Проте її рішення стикається з гендерними стереотипами, що можуть вплинути на вибір майбутньої спеціальності.
По-перше, у школі Дарина неодноразово чула, що технічні професії більше підходять хлопцям. Учителі й однокласники говорили, що дівчатам краще обирати «жіночі» професії, такі як педагогіка, медицина або сфера обслуговування. Це може знизити її впевненість у власних силах і змусити сумніватися у правильності свого вибору.
Під час ознайомлення з програмами профтехів Дарина помічає, що спеціальності, які її цікавлять, такі як електромеханіка чи будівництво, переважно обирають хлопці. Вона бачить, що на заняттях із цих дисциплін дівчат менше, що може створювати відчуття ізольованості та недовіри до своїх можливостей.
Уже під час вступу до профтеху Дарина також може зіштовхнутися з упередженнями. Під час співбесід і вступних випробувань можуть виникати питання про її мотивацію обрати «чоловічу» професію та навіть сумніви у її здатності впоратися з фізично складними завданнями.
Упродовж навчання дівчата стикаються з недовірою з боку викладачів та однокурсників, що ускладнює їхній навчальний процес і професійний розвиток.
Щоб запобігти такому сценарію, в Україні впроваджують програми подолання гендерних стереотипів у секторі професійно-технічної освіти. Зокрема, громадська організація «Український професійний розвиток» реалізує проєкт, який має на меті стимулювати розвиток інклюзивного та гендерночутливого освітнього середовища у профтехах і зменшити вплив гендерних стереотипів під час вибору майбутньої професії або перепрофілювання.
Для цього експерти проводять навчальні вебінари для викладачів(-ок) і керівників(-ць) закладів ПТО, а також — для рекрутерів і рекрутерок роботодавців Державної служби зайнятості. У межах проєкту також розробляють і поширюють прості та зрозумілі матеріали, які допомагають учителям використовувати гендерночутливий підхід у своїй роботі. Вони містять практичні поради та приклади рішень з інших країн, що допомагає створити позитивне середовище для навчання та професійного розвитку.
Такі ініціативи допомагають дівчатам усвідомити свої здібності та впевнено крокувати до обраної професії, зменшуючи вплив гендерних стереотипів на їхній вибір і кар’єрний розвиток.
Разом із тим, для досягнення результатів необхідно також працювати з роботодавцями. Важливо, щоб підприємства й організації розуміли цінність гендерного різноманіття на робочих місцях і створювали сприятливі умови для жінок у робочих професіях. Наприклад, такі корпорації як Siemens підтримують гендерний баланс за допомогою програм розвитку кар’єри, які містять спеціальні тренінги та наставництво для жінок у технічних та інженерних ролях. А технологічні гіганти Schneider Electric і General Electric використовують гендерно нейтральні практики найму.
Українські роботодавці також усе частіше відкривають вакансії на робочі спеціальності для жінок. «Київський метрополітен», наприклад, нещодавно оголосив набір на курси машиністок електропоїздів. Ще один приклад — проєкт, який дає можливість жінкам вразливих груп освоїти нову професію та отримати водійські посвідчення категорії С.
За програмами Державного центру зайнятості жінки отримують ваучери на безплатне навчання професії водійок вантажівок, трактористок та інших робочих спеціальностей.
Такі заходи не лише сприятимуть гендерній рівності, але й допоможуть забезпечити економічну стабільність і розвиток України в ці часи.
Ініціатива «Підсилення професійної освіти для рівності: навчання викладачів та кар‘єрних радників для роботи з вразливими групами» впроваджується ГО «Український професійний розвиток» у рамках програми «Професійна освіта в Україні / Skills4Recovery», яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, що діє за дорученням Федерального Уряду Німеччини.
Ілюстративне фото: Pixabay
Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.