Бачу, що багато дописувачів обурюються фрагментами з трансляції церемонії відкриття ігор у Парижі. Церемонію не дивився, тому можу судити лише з фото, які вони поширюють.
Чесно кажучи, було би дивно, якби республіка войовничого секуляризму нічого не продемонструвала би у дусі провокації. Ті, хто задумав провокацію – радіють, бо досягли, чого бажали.
Але їхній задум успішно, як бачу, використовує інша рука монстра темряви. Бо під приводом обурення паризьким маскарадом пропонують Україні відмовитися від Європи. Мовляв, ми тут самі (!) збудуємо щось, де процвітатимуть мораль і Божий Закон.
Тим, хто забув, нагадаю – з точки зору культури та моралі церемонії відкриття Олімпіад у Берліні, Москві та Сочі виглядали, очевидно, дуже правильними і пристойними. Ніяких трасвеститів та пародій на християнські святині.
Але за цими масками ховалося обличчя справжнього зла.
І звернені до наших емоцій заклики відкинути Європу, бо там щось показали в 4-годинному шоу – це заклики до того, щоби відмовитися від єдиного нашого союзника у боротьбі з імперією зла. Союзника не ідеального, але іншого – нема. Ані вісь тоталітарних автократій, ані «глобальний Південь», ані утопічна фантазія про «збудовану самостійно Україну» – не захистять нас і не допоможуть нам, але навпаки – всі інші, окрім наших неідеальних союзників, лише порадіють нашому швидшому падінню.
Зло треба викривати. Але якраз у цю неділю апостол Павло через читання з 10-го розділу послання до Римлян нагадує про явище «ревності не по розуму». Тож і викриваючи зло – розуму втрачати не треба.
Особисто я не мав наміру і не буду дивитися ані відкриття, ані закриття Олімпіади. Напишуть про досягнення наших спортсменів – порадію за них. Але втрачати розум і відкидати союзників у боротьбі проти імперії зла (яку, до речі, на Олімпіаду не запрошено!) лише тому, що серед союзників побачили ознаки занепаду смаку та моралі – навряд чи вірна реакція на те, що сталося.
P.S. У Клайва Льюіса є відомий твір «Листи Крутеня», де у формі листування біса-початківця з наставником викриваються хитрощі диявола. З цього твору пригадую таку думку: наставник каже, що ми спонукаємо людей приділяти всю увагу боротьбі з пороками, найменш для нас зараз важливими, щоби вони не помічали наших справжніх планів щодо них. Образно кажучи – ми змушуємо їх бігати з вогнегасником під час потопу.
Знаючи це, тверезо даймо оцінку – яка небезпека для України зараз більша: трансвеститів у шоу чи геноцидної війни?
P.P.S. Відомі християни Заходу викривають той перформанс – і правильно роблять. В цьому я їх цілком підтримую.