Завтра – особливе свято і за своїм змістом, і за подією, про яку нагадує, і за Особою, Якій воно присвячене, а також за глибокими сенсами, які нам крізь багато віків це свято знову і знову повторює. Ми будемо вшановувати Успіння Пресвятої Богородиці.
Так, саме вшановуємо і святкуємо, в урочистих і радісних піснеспівах прославляючи Матір нашого Спасителя і завершення Її земного шляху. Богородиця, тілесно заснувши сном смерті, Самим Сином Її приймається до небесних осель. І цим показує всім нам приклад того, що не лише Спаситель переміг тління та смерть, але і всякий, хто вірує в Христа, хто любить Бога і виконує Його заповіді – хоча й помре, теж стане переможцем смерті та увійде в життя вічне.
Перейшовши у вічність, Богородиця і світ цей та вірних, що живуть в ньому, не залишила без Своєї опіки. Як для улюбленого учня Спасителя Пречиста Діва стала Матір’ю, так Вона стає Матір’ю і для кожного, хто з вірою звертається до Неї.
«Під Твою Милість прибігаєм, Богородице Діво, молитов наших в час журби не відкинь, але від бід визволи нас, Єдина Чиста і Благословенна». Пресвята Богородице, допомагай нам. Пресвята Богородице, спаси нас!