Селидове виявилося не по зубах окупантам

Окупанти стикаються зі штучними й природними перешкодами

Основний напрямок, за яким окупаційне військо намагається прорватися в Селидове, це східний – вулиця Берегова. Але тут є нюанс.

Вулиця йде південним берегом річки Солона, а перехід на північний берег можливий лише вулицями Миру, Павлова та Козацькою. Та до них окупанти і близько ще не підійшли. А якщо підійдуть – то не факт, що там залишаться переходи.

Також важливо розуміти, що вулицею Миру йде канал від шахти імені Коротченка з териконом заввишки 40 метрів. Тобто східний напрямок удару для окупантів має низку як мінімум природних і як максимум штучних перешкод. Вони на відміну від Новогродівки, використовуються на всі 100 своїх можливостей.

З північного напрямку окупанти зайшли в зоні шахти "Росія", але подальше просування зупинилося через водовідстійники та штучні висоти – терикон Коротченка. При цьому, захід у саме місто строго по півночі з траси Е-50 по вулиці Лесі Українки, з правого флангу каналом, що підтискається, з лівого – териконом Коротченка. Щоб зайти в Селидове з півночі, російським окупантам необхідно прорватися прямим коридором протяжністю 2,5 кілометра, який прострілюється з висоти і вогневих точок. Такий собі – тир.

Зараз тиск на Селидове тільки наростає. Однак утримання цього укріпрайону Сил оборони України обіцяє куди більшу результативність і значне виснаження окупантів, аніж напрямок Очеретине – Новогродівка.

Нині Селидове починає виконувати саме ту роль, яку на рубежі Гродівка – Новогродівка не виконала донедавна багатообіцяюча Новогродівка.