Не буде, не піду

• Ранній доступ: Patreon

Німеччина та Данія розробили новий корабель. Це як для підтримки звичайного флоту, так і для співпраці з субмаринами. Попередні зразки були на озброєнні з 90-х та робились по цивільним стандартам. Війни ж не буде.

Та нові кораблі, які зараз проходять усі бюрократичні узгодження перед початком випуску, вже створені по військовим стандартам. І це у німців. Тих, що неймовірно агресивні та щодня тільки й думають, як би на когось напасти (це сарказм). Німці та датчани. Проектують. Кораблі. Військові.

Бо війни ж, мабуть, точно не буде. Звідки їй взятись.

Чехія могла б забивати на питання оборони, сподіватись лише на НАТО. Тобто покладатись на чиюсь армію. Та на її ввічливі гарантії, що в разі перемоги над суперником тебе хтось всерйоз питатиме про побажання щодо його долі.

Війни ж не буде, нагадуємо. Не-бу-де, твердо й чітко.

А тепер Чехія раптово взяла та переписала власні норми ВЛК. Звісно, там немає війни, воєнного стану чи розпочатої мобілізації. Але тепер, якщо доведеться, ця маленька держава зробить усе правильно.

Краще за нас. Бо, судячи з усього, саме на наших помилках і вчилась.

Якщо коротко, замість умовних категорій «обмежено придатний» чи «придатний до служби в тилу» там буде чітка градація родів військ. Туди ти йдеш, туди ні. Чому Чехія занепокоїлась цим питанням? Бо війни ж, мабуть, точно не буде.

Або Латвія, наприклад. Вона вже давно в ЄС та НАТО, могла б спокійно рахувати власні відсотки ВВП. Ну а що їй ще робити? Війни ж не буде.

Тепер вона збирає собі дрони без китайських складових. І почала робити це задовго до заборон у Пекіні. А ще вона неймовірно швидко випробувала та замовила на власному заводі бронетранспортери Patria. Наступного року ще й до ЗСУ їх надішле. Бо війни ж, мабуть, точно не буде.

В Хорватії триває конфлікт між президентом та міністром оборони. Гарант хоче мирну країну, дружбу з Росією та файний бізнес. Війни ж не буде. А як буде, то хтось із членів НАТО прийде та хорватів захистить.

Його опонент наполягає, що армію необхідно нарощувати та розвивати. Міністра оборони розуміють парламентарі. Тому з 1 січня Хорватія повертає обов'язкову військову службу. Хоч цифри по набору добровольців і смішні, вони тверезі: на самих добровольцях боєздатне військо не збудуєш. Тож хорвати переходять до більш радикальних заходів. Бо війни ж, мабуть, точно не буде.

Фінляндія взялась за армію та оборонку ще до того, як увійшла в НАТО. Швеція забезпечила собі чи не найкращий у Європі механізм мобілізації. Норвегія без подвигів, але також дуже уважна. Тобто вся Скандинавія буквально чатує про всяк випадок. І їй зовсім не важко.

Литва, як і Латвія, наперед подумала про ймовірні викручування рук від Китаю у питаннях щодо безпілотників. І теж закрила цю проблему власною збіркою.

Можна що завгодно казати чи думати про Польщу. Проте вона навіть у найбільш проблемному стані виглядає чи не найбільш боєздатною серед членів НАТО. Мабуть, це тому, що вона витрачала на ВПК більше за необхідні в Альянсі 2% ВВП, а тепер пропонує цю планку підняти для решти учасників.

Все нормально. Великої війни точно не буде, нехай горить лише Україна.

Щоправда, чомусь держави в НАТО роблять усе, щоб підготуватись саме до великої війни. Вже і за нашої, і за їх участі. Чому ж вони це роблять? Невже не могли повірити в Святий Папірець, який потім неодмінно їх захистить?

Чому вони так завзято хапаються за кожен шанс? Що, здуріли?

Вибачте за сарказм. Це ми намагались порахувати, скільки разів по Румунії влетіло російським дроном. По Латвії нещодавно це вдарило вперше.

А ще намагались забути, як на це реагує верхівка НАТО. Пан Столтенберг, якого ми дуже поважаємо, відкрив скриньку Пандори, коментуючи прильоти по Румунії. Мовляв, загрози Альянсу немає. Це ж не по румунах хтось цілився. Те, що прилетіло саме по румунах, до уваги чомусь не береться.

Потім трюк повторили з Латвією. Але вже без участі дядька Єнса, хоч і по тих же рейках. Бу-бу-бу, цілились не по Латвії, ну а як прилетіло по Латвії – то й норм.

Румунія в НАТО, Латвія також. Але поки «шахед» не поцілить у дитсадок посеред Брюсселя, помітити його присутність дуже важко. Як пожартував один із авторів у себе в соцмережах, «Хтось зґвалтував жінку, але думав про власну дружину і тому його треба виправдати».

Такі підходи змушують шукати інші способи врятуватись.

Річ навіть не у тім, що НАТО слабко виглядає. Це ж не єдиний організм, а цілий список держав. Хтось сильніший, хтось навпаки. Проблема полягає у тому, що ця міць залишається і без політичної волі (привіт цивільним діячам), і без армійської ініціативи (привіт військовим функціонерам НАТО). Всі сильні, але топчуться на місці.

Саме тому в рамках НАТО умовна Латвія може зітнути плечима: «Ой-йой, як же так. По мені прилетіло дроном. Ой! Тобто мені нічого не загрожує, I'm fine».

495 тисяч військовослужбовців – це завжди 495 тисяч військовослужбовців.

А у себе вдома Латвія розуміє, що з такими чудовими ініціативами вона одного разу може опинитись у статусі прифронтової території. І тоді чекати не потужних дядьків із економічною освітою, щоб вони дали дозвіл на удар по ворожому війську, буде трошки бо-бо.

Відповідно, в особистому плані латиші клепають броню і навіть нам трохи відкладають. Втім, гаразд. Відійдемо від Латвії, це був лише один із багатьох прикладів.

До речі, в США також заговорили, що не вистачає військових у армії. Правда, це не про «забрати бійців з Європи», а про «набрати більше людей». О ні! США, ви чого? Невже не розумієте, що ніколи нічого не буде, всі війни бувають лише в Україні, а вам воювати доведеться хіба в Call of Duty? Куди ж ви, США?

А ось туди, куди і всі. Знаєте, коли ми починали писати про мілітаризацію Заходу – на нас багато хто дивився зі скепсисом.

Сподіваємось, тепер їм важче це робити.