Як російські загарбники знищують українську природу, а закони безсилі її захистити

Війна, що триває в Україні, залишає за собою не лише людські жертви, а й непоправні екологічні наслідки. Горять ліси, руйнуються природні заповідники, забруднюються водойми, в атмосферу потрапляють токсичні речовини від військової техніки та вибухів. Це лише частина того, що робить Росія під час свого вторгнення. Чи отримає Україна справедливість за цей злочин — питання, яке залишається відкритим.

Міжнародне гуманітарне право містить зобов’язання держав, зокрема Росії та України, охороняти довкілля під час збройного конфлікту. Так, сторони конфлікту завжди повинні розрізняти цивільні об’єкти та військові цілі. Напади можуть спрямовуватися лише на військові цілі і в жодному разі не на цивільні об`єкти.

Також Міжнародне гуманітарне права забороняє ведення воєнних дій, які можуть спричинити масштабну, довготривалу та серйозну шкоду навколишньому природному середовищу – це прописано в Римському статуті.

Росія та Україна також є учасниками Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року. Проте це не завадило російським військовим порушити всі прийняті зобов’язання, зазначає Харківський Антикорупційний Центр.

Руйнування Національного наукового центру “Харківський фізико-технічний інститут”

Національний науковий центр “Харківський фізико-технічний інститут” є одним із ключових наукових закладів України, що спеціалізується на дослідженнях у галузі фізики, ядерної енергетики та інших важливих наукових сферах. Установа відноситься до цивільного об’єкту. Військові формування та техніка там не розміщувалась, тож інститут не міг бути законною ціллю обстрілу.

Втім від березня до вересня 2022 року окупанти понад 70 разів обстріляли Національний науковий центр. Туди цілили касетними снарядами реактивних систем залпового вогню «Град», «Ураган», «Смерч», «Піон», авіабомбами та осколково-фугасними снарядами ствольної артилерії. ННЦ “Харківський фізико-технічний інститут” зазнав масштабних руйнувань. Інститут також втратив ексклюзивне багатомільйонне обладнання, аналогів якого немає у світі.

У Національному науковому центрі була розміщена дослідна ядерна установка “Джерело нейтронів”, в активній зоні якої знаходились 37 паливних ядерних елементів. Тому обстріли могли призвести до масштабної екологічної катастрофи, – кажуть в УСБУ в Харківській обласній.

Правоохоронці кваліфікували дії окупантів як екоцид та відкрили кримінальне провадження за ст. 441 ККУ.

Експерти, які проводили дослідження в рамках кримінального провадження, зробили висновки, що руйнування будівлі, де знаходилось «Джерело нейтронів», призвело б до знищення фізичних бар’єрів та біологічного захисту. А слідчі СБУ впевнені, що окупанти знали, куди цілили.

Вартість відновлювальних робіт, які перевищують 30 мільйонів гривень, не є остаточною. За даними експертизи, завдана шкода навколишньому середовищу оцінюється у майже 15 мільярдів гривень.

Як додали в Державній екоінспекції, під час обстрілу російські військові пошкодили будівлі інституту, а це призвело до засмічення відходами пластику, деревини, чорного і кольорового металів, скла та тканини земельної ділянки площею 256 872 м². Майже сотні дерев і зелених насаджень були побиті.

Перший у світі випадок переслідування за екоцид, вчинений під час війни

Пʼятьом російським військовим командувачам, які наказували обстрілювати ХФТІ українські правоохоронці оголосили підозри. За даними Генпрокурора Андрія Костіна, це перший у світі випадок кримінального переслідування за екоцид, вчинений під час війни.

«Наскільки нам відомо, це буде перший у світі випадок кримінального переслідування за злочин екоциду, вчинений під час війни. За наявною інформацією, підозрюваний командир також був причетний до злочинів у Сирії. Тоді він не поніс відповідальності, і тепер воює проти України», – заявив генеральний прокурор України Андрій Костін.

Слідчі СБУ з’ясували, що від кінця лютого до квітня 2022 року російські військові практично повністю контролювали територію населених пунктів на території Харківського і Дергачівського районів Харківської області. Там вони розмістили бойову техніку та достовірно знаючи, де розташований цивільний та об’єкт критичної інфраструктури ННЦ «ХФТІ», обстрілювали його. За даними правоохоронців, російські командири, які надавали та здійснювали накази щодо обстрілу установи, хотіли влаштувати екологічну катастрофу, яка б надала окупантам позиційної переваги.

Головним підозрюваним у справі про знищення Національного наукового центру “Харківський фізико-технічний інститут” (ХФТІ) є генерал-полковник Олександр Журавльов. На момент подій він був командувачем Західного військового округу збройних сил Росії.

Як додав речник СБУ в Харківській області Владислав Абдула, разом з Журавльовим під підозрою опинилися ще четверо його підлеглих:

– генерал-лейтенант Олег Маковецький – командувач 6-ю армією військово-повітряних сил та протиповітряної оборони;

– генерал-лейтенант Владислав Єршов – командувач 6-ю загальновійськовою армією;

– полковник Павло Пілюков – командир 45-ї артилерійської бригади великої потужності;

– полковник Євген Геращенко – командир 79-ї гвардійської реактивної артилерійської Новозибківської бригади.

Як зазначає СБУ, слідчі зібрали достатньо доказів, щоб заочно повідомити про підозру всім п’ятьом російським військовим. Їм інкримінують порушення законів і звичаїв війни, а також екоцид, вчинені за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 та ч. 2 ст. 28, ст. 441 Кримінального кодексу України).

Крім того, дії Журавльова, Маковецького та Єршова додатково кваліфікували як посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що призвело до загибелі людей, та ведення агресивної війни (ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 110 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 Кримінального кодексу України).

керівник Харківської обласної прокуратури Олександр Фільчаков

Наразі розслідування досі триває, тому обвинувальний акт не скеровано до суду.

Розпочато спеціальне розслідування

З судових ухвал відомо, що всім п’ятьом підозрюваним надали безкоштовного захисника. Адвокатам також вручили копію виклику до суду їхніх підзахисних – так треба за правилами, коли неможливо встановити місцеперебування фігуранта. Всім п’ятьом російським військовим заочно обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За цей час слідчі допитали свідків, потерпілих і призначили експертизи. Виявилося, що обстріли проводилися з мінометів калібру 120 мм, артилерії 152 мм і 203 мм 2С7 «Піон», а також з реактивних систем залпового вогню (РСЗО) БМ-21 «Град», БМ-27 «Ураган» і БМ-30 «Смерч». Також використовувалася авіація з бомбами ФАБ 500.

Вилучені уламки від боєприпасів та додаткові експертизи підтвердили види озброєння та місця звідки здійснювалися обстріли. Правоохоронці також допитали полонених, що дозволило дізнатись маршрут пересування окупантів, військове підпорядкування підрозділів, командний склад, а також загальний спільний військовий замисел. Слідчим також вдалось знайти журнал бойових дій російського 9-го мотострілецького полку 18 мотострілецької дивізії.

У вересні 2023 року строки досудового розслідування закінчувались. Слідчі просили у суду додатковий час на встановлення та допит всіх свідків, отримання додаткових висновків судових експертиз, та їхній аналіз. Також СБУ планувала запити до ГУР МО щодо інших російських командирів, які причетні до обстрілу ННЦ «ХФТІ».

Зібрати це все до кінця строків виявилось неможливим. Зокрема тому, що у слідчому відділі обласного управління СБУ в Харківській області розслідується понад 18 тисяч воєнних злочинів та злочинів проти основ національної безпеки. А працює в цьому відділі менше 40 слідчих.

Велика кількість воєнних злочинів та призначених в них експертиз призводить до значної завантаженості експертних установ, а це суттєво впливає на терміни проведення досліджень.

Слідчі СБУ також посилались на те, що Україна – учасниця Конвенції про незастосування строків давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства, Женевських конвенцій 1949 року та інших міжнародних договорів.

“Закриття кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування призведе до порушення прав потерпілих, уникнення відповідальності винних осіб, втрати важливих доказів міжнародних злочинів, які наразі вже використовує Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду та зможе використовувати майбутній Спеціальний трибунал”, – йшлось в клопотанні слідчого.

Суд подовжив строки досудового розслідування ще на рік, тобто до вересня 2024 року. А у вересні цього року слідчі отримали дозвіл від суду на спеціальне досудове розслідування in absentia – тобто в цьому випадку за відсутності підозрюваних, яких неможливо затримати та доставити до суду.

“Скільки нам треба заплатити за те, що ми втратили те, що любили”: екоцид під час війни

Питання, чим закінчиться це розслідування і чи будуть притягнуті винуватці, залишається відкритим. Так само, як і в інших випадках.

В перший рік повномасштабного вторгнення, у 2022 році, правоохоронці відкрили 15 кримінальних проваджень за ст. 441(екоцид) Кримінального Кодексу України. Два з них зупинили через те, що місцеперебування підозрюваних було невідомо. В 2023-му відкрито 7 кримінальних проваджень. А за 2024 рік – 0. Згідно статистичних даних Офісу Генпрокурора, за ці роки повномасштабної війни жодне кримінальне провадження за фактом екоциду не було сформовано в обвинувальний акт і передано до суду.

Яке взагалі майбутнє кримінальних проваджень за фактами екоциду під час війни – відповіли представники організацій, які займаються захистом екології та природи.

Виконавча директорка правозахисної організації “Екологія. Право. Людина” Олена Кравченко поділилась своєю точкою зору на цю проблему. Організація працює у складі Незалежної експертної групи для юридичного визначення екоциду, яка була створена у 2021 році.

Ця група сформулювала свою пропозицію поправки до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, ознайомитись з якою можна на сайті “Екологія. Право. Людина”.

За її словами, 441 стаття кримінального кодексу України (екоцид) є недієвою, як і в більшості пострадянських країнах. Більш того, в Римському статуті  у розділі воєнних злочинів міститься стаття 8.2.4 – умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу. Проте довести ці злочини досить складно.

“Україна не перша. Існують цілі компанії і групи юристів, екологів в Європі, в Латинській Америці, які займаються розробкою ідеї і адвокатуванням, внесення ще окремої статті – “екоцид”. Цей процес триває протягом 20 років. Всі ті воєнні злочини, екологічні, воєнні злочини –  всі відкриті кримінальні провадження, ймовірно, колись будуть завершені”, – каже правозахисниця.

На думку Олени Кравченко, однією з головних причин, чому немає значного прогресу в розслідуванні екоциду, є відсутність чітких критеріїв злочину. Наприклад, чіткого визначення екологічної катастрофи. Це може перешкодити в майбутньому отримати вироки за фактами екоциду на міжнародному рівні та отримати компенсацію за екологічну шкоду.

Крім того, як зазначила Олена, велика частина збитків залишиться незадокументованою через відсутність моніторингу стану природи до війни.

Також правозахисниця наголосила, що важливою є також координація між центральними органами влади, Міноборони та правозахисниками для збору доказів, які будуть відповідати міжнародним стандартам.

Фіксація таких впливів повинна відповідати, як виразилась Олена, “золотому стандарту”, що гарантує прийнятність доказів у міжнародних судах.

““Золотий стандарт” починається, коли юрист доказує, як воно було того до того, як щось відбулося. Тобто це державний моніторинг, наші дані до повномасштабної війни. Скільки якого лісу було, скільки яких червонокнижних, рідкісних тварин, рослин у нас було. Тому, що протилежна сторона скаже, та у вас ніколи нічого не було, у вас мисливці все вистріляли, у вас ніяких лосів не було. Тож перший крок: ми маємо доказати, як воно було до того”, – пояснює Олена Кравченко.

Олексій Василюк з 2014 року очолює “Українську природоохоронну групу” та входить до  Робочої групи з вивчення екологічних наслідків війни в Україні. Олексій ще задовго до повномасштабного вторгнення збирав інформацію про наслідки військових дій на дику природу. Він окреслив кілька моментів, на які варто звернути увагу.

Одна з них – наразі, на його думку, відсутня загальноприйнята єдина система того, що і як документувати під час розслідування екоциду.

“Вибух – це хімічна реакція, яка пройшла, наприклад, за долю секунди, і частина хімічних реагентів, які в боєприпасі, не встигають прореагувати і попадають прямо в грунт. Але ж ми не знаємо, який відсоток не прореагував. Наскільки там забруднено ми не знаємо, уже пройшли дощі, сніги були, зараз ми вже це не встановимо”, – каже Олексій.

Друга проблема, яку підкреслив Олексій Василюк, є підрахування збитків у грошовому еквіваленті.

“В скільки гривень або копійок оцінити життя одної мікроскопічної істоти, яка забезпечує утворення грунту? Це неможливо, ніхто не вміє, і значить це не рахується. Ну, хоча би вираховувати, скільки і яких там видів могло би бути, але ж знову таки, міжнародні суди це не приймуть, їм треба докази. В Україні немає ресурсів на такі дослідження і ніколи не було, відповідно виходить, що ми такі дані і і ніколи не отримаємо”, – каже природоохоронець.

Репарації – ще одне питання, яке може стати дискусійним на думку Олексія Василюка. Наприклад, в яку суму оцінювати те, що вже назавжди втрачено для України – зокрема, природу на сході України, яка знищена під час військових дій.

“Наше життя стало гірше, у нас стало гірше повітря, ми не можемо споживати продукти з забрудненої, замінованої території. У нас з вами будуть діти, у них будуть їхні діти і ще кілька поколінь українців не зможуть користуватися цією територією безпечно. Росія знищує довкілля в тій зоні, де вона веде бойові дії. Я би намагався не рахувати оці злочини, тому що злочин один, і все інше є його доказами”, – пояснює свою точку зору Олексій.

Тож поки не ясно, яку грошову компенсацію необхідно витребувати з Росії, щоб вона покрила всю принесену шкоду, і як бути людям, які вже не зможуть повернутись додому.

“Скільки нам треба заплатити за те, що ми втратили те, що любили. Мільйони людей не зможуть повернутися додому, бо їхня територія більше непридатна для життя. Якщо дійсно зараз так станеться, що Росія програє, світ може прийняти рішення, наприклад, про те, що на території Росії, в суміжних з Україною регіонах, з подібним кліматом і умовами, на той час, поки Росія відновлює нашу територію, аналогічну площу українська економіка використовує на території РФ”, – запропонував Олексій Василюк.

Автор: Юлія Химерик

Джерело: Харківський Антикорупційний Центр

Tweet