У корупції винна влада і загадкова армія «чиновників» з Марсу, а прості українці прості жертви.
Знаєте, що нагадує ця теза? Наративи «хороших руських». Війна то все Путін, а прості росіяни ні до чого. Вони жертви.
Один в один.
Так, Сталін був негідником, але хто ж написав чотири млн доносів. Так, Крупа негідниця, але ж хто приніс їй добровільно ці мільйони доларів.
Колективна відповідальність росіян за війну є нормою у нашому суспільстві. Ми всі вважаємо, що «хороший руський» то є «мертвий руський». Але чомусь та сама колективна відповідальність не працює, коли мова йде про усталену і глибинну корупцію в Україні. Коли ми начебто всі проти корупції, але хочемо кума, що вміє порєшати.
І прийнято вважати, що український народ проти корупції. Але то все не правда. Бо цей народ стало голосує за корупціонерів на виборах, не зважаючи на репутацію.
Прийнято вважати, що Порошенко програв вибори через корупцію. Але це брехня. Бо люди зненавиділи Порошенко за кризу 2014-2015 року (до якої він мав дуже віддалене відношення і був просто головним в цей час), а потім шукали виправдання своїй ненависті і нелюбові.
Те саме із Зеленським. Люди втомились від війни. Це породжує пошук винних. Хто винен – завжди головний. Але треба знайти суспільно прийнятну причину для нелюбові. І тут з'являється тема корупції. Якою можна виправдати дуже багато, в тому числі свої страхи.
І це не означає, що чиновники не винні у корупції. Винні. Коли ми говоримо про колективну відповідальність росіян за війну, повістити в першу чергу ми хочемо Путіна. Так само і з українською корупцією. Де неприйнятно лише виставляти народ невинною жертвою і протиставляти «хороших українців» якимось «поганим чиновникам, бюджетникам». Хоча останні не з Марсу прилетіли. І таке протиставлення не допомагає лікувати хворобу корупції. І дуже нагадує російську методичку, яка має відвернути українців від української ж держави.
Ми вже не колонія. Це ми формуємо владу. Це ми обираємо владу. Це з нас втходять представники влади.
І так, причина хвороби у впливі колоніалізму на наше суспільство. Але це не має стати виправданням. Ми не пішли шляхом Польші у 90-ті й відстали бо наше суспільство було не готове. Але тільки діагностувавши цю хворобу ми можемо знайти ліки.
Новий суспільний договір має базуватись на визнанні, що немає тут жертв. Ми всі несемо відповідальність. Звісно слово «всі» то не про 100 відсотків, а просто про переважну більшість.
І всі маємо внести свій внесок. Коли влада не краде, але й ми платимо податки. А по іншому ми всі будемо спільниками. Як всі німці були спільниками Гітлера. Як всі росіяни спільники Путіна. Як всі українці спільники корупціонерів. Спільниками отих Круп…