Як правильно назвати улюбленця – "собака" чи "пес": ось пояснення

Прагнемо вдосконалювати свою українську та розширювати словникові горизонти. В українській мові чимало слів, які можуть вносить плутанину з їх правильним використанням. У рубриці "Антисуржик. Говоримо правильно українською!" з'ясуємо походження та обставини вживання слів "собака" та "пес", пише Освіта 24.

То як скажемо "пес" чи "собака"

Щодня на вулиці ми бачимо людей із собаками чи бродячих собак, а чи завжди правильно можемо назвати цю тварину – "собака" чи все ж таки "пес"?

Для початку з'ясуємо походження слів. Мовознавці вважають, що слово "собака" походить зі східних іранських мов, а "пес" – від латинського "худоба".

Хоча можна натрапити і на версію, що "пес" походить від праслов'янських слів – "плямистий" чи "рябий" (у російській мові "пёстрый").

І одне, й інше слова має кілька значень.

Слово "собака" в науці позначає рід ссавців родини псових (Canis) і об'єднує тварин з такими ознаками – звірі з добре розвиненими довгими кінцівками, пристосованими до швидкого бігу (кігті невтяжні). Вони переслідують здобич, часто утворюють сім'ї та зграї. Це 13 родів та 38 видів – це вовки, шакали, лисиці та єноти, також свійський собака. Це одна з найперших тварин, яку приручила людина.

Важливо! Слово "собака" в українській мові чоловічого роду. Ваш собака – дуже злий.

"Пес" у науці позначає родину псових Canidae. А також використовується для позначення самця собаки.

Собака – це загальна назва домашньої тварини, яка не вказує на стать. Це слово може використовуватися для позначення як самця, так і самки.

Тому, коли ми говоримо "у мене є собака", то просто позначаємо домашнього улюбленця без статі, а коли "у мене є пес", – то уже зрозуміло, що це самець.

Слова "пес" та "сука" з'явилися дещо пізніше, і послуговуємося ми ними лише в розмовному мовленні, або ж у термінології (зоологія). Сука – самиця свійського собаки.

Тож для позначення тварини можемо послуговуватися обома словами – і "собака", і "пес".

Собаки – вірні домашні улюбленці / ілюстративне фото

І не тільки наукове значення

Прикро, але слова "собака", "пес" і "сука" у слов'янських мовах набули і лайливого значення. І часто використовується у літературі та народній творчості.

Про те, що образ собаки в українській мові набуває переважно негативного вторинного осмислення, свідчать такі мовні факти:

1. загальномовні порівняння: голодний як собака, злий (лихий) як собака, змерзнути як собака. У цих наведених порівняннях можна виділити систему інтенсивності ознаки чи дії: з собаками не піймати – "важко зловити когось"; ні за собаку пропасти / загинути – "задарма загинути"; хоч на хвіст лий собаці – "дуже несмачний", потрібний як собаці печена цибуля / другий хвіст / п`ята нога – "зовсім не потрібний"; не гавкай як собака / чого кавкаєш як собака – "не кричи / чому кричиш".
2. фразеологічні єдності з компонентом собака в нехорошому значенні: собаче життя, собача смерть, собачий холод.

Розуміння значень та відмінностей цих слів є ключовим моментом для правильного використання та збагачення культури мовлення.