Як радіо вдається залишатися на зв’язку зі своєю аудиторією у найбільш скрутні часи
Як радіо вдається залишатися на зв’язку зі своєю аудиторією у найбільш скрутні часи

Як радіо вдається залишатися на зв’язку зі своєю аудиторією у найбільш скрутні часи

У межах Міжнародного літературного фестивалю Lviv Book Forum відбулася дискусія «Роль радіо у важкі часи» до 100-річчя «Українського радіо».

Послухати розмову можна було й онлайн, і наживо. Серед учасників дискусії — член наглядової ради Суспільного, програмний директор «Детектор медіа» Вадим Міський, виконавчий продюсер «Українського радіо» Юрій Табаченко, професорка кафедри історії та політології Університету Західного Онтаріо Марта Дичок, Senior Media Analyst EBU Метью Раволл, радниця з питань державної політики SR (Швеція) Софія Таавіцайнен.

Журналістка «Українського радіо» та модераторка дискусії Наталя Соколенко одразу визначила, що розмова буде про роль радіо в часи стихійних лих і повномасштабного вторгнення, про те, як радіо допомагає слухачам боротися з викликами часу та вберегтися від навали дезінформації та маніпуляцій.

«Чому у важкі часи радіо відіграє таку значну роль? Чому у важкі часи українцям потрібно мати з собою, у своїй квартирі радіоприймач, батарейки до нього, щоб у будь-який час мати змогу дізнатися важливу інформацію? Ці та інші питання з’ясувати можна саме з радіо. Що відбувається в Європі та світі, у демократичних країнах із роллю радіо у наші непрості часи?» — запитала Наталя Соколенко.

 Наталя Соколенко

Вона представила учасників дискусії, сказавши, що частина їх присутня безпосередньо на місці у Львові, а частина доєднається до розмови за допомогою відеозв’язку з різних континентів.

«Наскільки важлива роль радіо, для всіх в Україні стало зрозуміло у жовтні 2022 року, коли Росія розбомбила чимало об’єктів, які забезпечували електроенергію в столиці. Київ, принаймні той район, де я живу, цілих 48 годин був без світла. Як ви розумієте, мобільний зв’язок теж “ліг” за кілька годин, про телебачення не йшлося, і тоді всі, хто мав удома радіоприймачі, увімкнули їх і були повністю поінформовані про те, де перебувають ЗСУ, що робить президент, уряд, мер міста, з’ясували інші важливі новини для себе. І так відбувалося в кожному районі Києва. Така роль “Українського радіо” була у скрутні часи, і це лише один епізод, який ми будемо сьогодні згадувати», — у своєму вступному слові розповіла Наталя Соколенко.

Виконавчий продюсер «Українського радіо» Юрій Табаченко сказав, що історія показує, що інтерес до радіо зростає у часи скрути та нестабільності, зокрема під час повномасштабного вторгнення.

«Ті, хто опинився на тимчасово окупованій території або ж на підконтрольній Україні території, але без світла, під обстрілами, без інтернету, без зв’язку — їм залишалося лише радіо. Для багатьох людей залишалося тільки “Українське радіо”, тому що FM-частоти внаслідок фізики поширення радіохвиль не можуть охопити таку територію, як середні хвилі. А “Українське радіо” мовить і на середніх хвилях, і на FM-частотах, у дротовій мережі так само. Ми не одразу усвідомили навіть свою роль у цій ситуації, але нам почали писати люди. Писали, що вони завдяки повідомленням на радіо змогли евакуюватись із зони бойових дій, тому що почули інформацію про місце збору в автобус, який їде в Україну. Наші слухачі писали нам, що дуже важливою була морально-психологічна підтримка. Слухач з Ірпеня писав, що були обстріли, було дуже складно, але він вмикав радіо, слухав наших ведучих — і з’являлася впевненість. Писали люди, які були в дорозі в цей час. Коли наші військові заходили на звільнені території, питали у людей, звідки ті брали інформацію. Їм відповідали, що з “Українського радіо”. Завдяки “Українському радіо” люди знали, що Україна не здається, Україна бореться, бо росіяни, коли заходили в міста, розгортали свої мобільні пункти з дезінформацією. З “Українського радіо” люди знали, що їх не кинули, це допомагало вижити, не зламатися. Йдучи працювати на радіо, ми ніколи не думали, що нам випаде працювати аж у настільки складних умовах. 24 лютого 2022 року — це день, коли ми відчули свою роль найбільше», — розповів Юрій Табаченко.

Як радіо вдається залишатися на зв’язку зі своєю аудиторією у найбільш скрутні часи - Фото 1

  Юрій Табаченко

Виконавчий продюсер «Українського радіо» сказав, що працівникам довелося вчитися специфіці роботи під час війни буквально на ходу, оперативно реагувати на ту чи ту ситуацію, оскільки від цього в прямому сенсі залежало життя слухачів.

«Ми інформували людей про місця збору людей для евакуації з зони бойових дій. Нам почали писати, що ми називаємо місця, адреси, а туди час від часу прилітає після цього. Ми почали думати, що з цим робити, бо ми ж не можемо лишити людей без інформації. Ми вирішили так називати ці місця, щоб зрозуміти це могли тільки місцеві. Таким чином виходили з ситуації. Усе це було на ходу», — розповів Юрій Табаченко.

Також він анонсував документальний фільм до 100-річчя «Українського радіо», який глядачі скоро зможуть подивитися в ефірі Суспільного мовлення. Своєю чергою Наталя Соколенко звернула увагу присутніх на подкаст «Життя в ефірі», який уже звучить в ефірі, його також можна послухати на подкастингових платформах. «Це, по суті, історія України, історія українського народу й української культури. Унікальність його ще й у тому, що дуже багато інформації в цьому подкасті звучить уперше, бо журналісти відшукали її в архівах України», — розповіла Наталя Соколенко.

Далі до розмови доєдналася радниця з питань державної політики Шведського радіо (SR, Швеція) Софія Таавіцайнен. Вона поділилася досвідом шведських радійників у скрутні часи — під час пандемії ковіду та під час масових лісових пожеж у Швеції.

«Я хочу навести два приклади, як шведське радіо відіграло важливу роль у складні часи. Перший стосується пандемії та пов’язаний з однією з наших новинних служб, яка працює з емігрантами. У Швеції є багато емігрантів із Сомалі, є новинна служба, яка подає новини їхньою мовою, для тих, хто не достатньо вивчив шведську, щоб вони розуміли, що відбувається у шведському суспільстві. Коли почалася пандемія, то був час великої невизначеності, для людей із Сомалі це було особливо важко, тому що більшість із них стежила за іноземними новинами, інформація від Міністерства охорони здоров’я не завжди до них доходила. Водночас у нас була інформація з лікарень, що багато хворих на тяжку форму ковіду було з тих районів, де проживали сомалійці. Редакційна команда, яка працювала над новинами сомалійською мовою, налагодила контакт із самими слухачами. Через соціальні мережі, через FM-станції вони могли поставити запитання, ми могли пояснити практичні речі, а окрім цього ще працювали з почуттями, бо люди переживали втрати, горе. Можливість забезпечити для слухачів авторитетні для них голоси — це було дуже важливо», — розповіла Софія Таавіцайнен.

  Софія Таавіцайнен

Важливу роль радіо відіграло й під час лісових пожеж у Швеції у 2018 році. «У нас було багато лісових пожеж, до нас приїжджали польські пожежники, німецькі літаки, італійські гелікоптери, тому що наші пожежники були дуже виснажені та їм бракувало ресурсів, щоб самотужки впоратися з цією ситуацією. Тоді місцеві канали відіграли важливу роль, тому що були моменти, коли вимикали електрику, коли багато людей намагалися знайти інформацію в інтернеті, мобільні мережі перевантажувалися. І в цьому плані радіо дуже класне, тому що воно швидко може передати інформацію, воно надійне. Люди можуть почути, що можна поїхати цією дорогою, тому що тут безпечно проїхати. Представники влади могли використовувати радіо як засіб інформування, щоб повідомити людям про те, що відбувається, які місця безпечні, а звідки — потрібно проводити евакуацію», — розповіла Софія Таавіцайнен.

Про виклики, які постають у скрутні часи перед Суспільним мовником, перед радіокомпаніями, які працюють у демократичних країнах, розповів Senior Media Analyst EBU Метью Раволл. Він сказав, що торік підготував звіт, який дає відповіді на питання членів EBU щодо роботи у великих кризових ситуаціях.

«Тут є різні етапи, і відповідно, радіо проходить різні етапи. На початку ми розповідаємо про підготовку, про різні заходи, які слід застосовувати на випадок, наприклад, землетрусу. Далі у нас є ще один етап, невдовзі перед початком кризи, де ми повідомляємо людям, що це точно відбудеться. У цій ситуації важливо якнайшвидше розіслати повідомлення для того, щоб якомога більше людей дізналися цю інформацію. Під час кризової ситуації люди часто перебувають у небезпеці, про це потрібно повідомляти. Якщо це тривалі кризи, такі як війна чи пандемія, то важливо не лише подавати оновлену інформацію, а також давати людям надію, підтримувати їх. Після кризи, коли люди вже не в зоні небезпеки, потрібно повідомляти про факти, події, надавати певний погляд на те, що відбувається», — розповів Метью Раволл.

Як радіо вдається залишатися на зв’язку зі своєю аудиторією у найбільш скрутні часи - Фото 2

 Метью Раволл

Він розповів, що зосереджується на тому, як радіо працює перед кризою, під час кризи та після кризи. «Радіо показує свою стійкість у різних кризових ситуаціях, воно продовжує працювати навіть тоді, коли інші мережі неспроможні цього робити. У 2017 році була жахлива буря, радіо продовжувало працювати, хоча були відімкнення світла до семи днів. У 2023 році в Туреччині й Сирії сталися землетруси, це був найбільш смертельний землетрус 21-го століття, під час цієї катастрофи радіо продовжувало працювати безперебійно. Нещодавно були лісові пожежі в Австралії, 24 мільйони гектарів вигоріло, а на деяких територіях радіо продовжувало працювати під час цієї катастрофи. Це було єдине джерело інформації, до якого мали доступ люди. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну радіо продовжувало працювати. Радіозв’язок — це величезна опора у критичних ситуаціях. Радіо еволюціонує, це не стара технологія, колись винайдена, воно інноваційне, і деякі інновації мають ургентні риси. Радіо — ключовий засіб у часи кризи, тому що це частина життя людей. Це, напевно, найбільш довірливе джерело інформації й воно використовується найчастіше. Це не тільки зв’язок, це товариство під час кризи», — сказав Метью Раволл.

Член наглядової ради Суспільного, програмний директор «Детектора медіа» Вадим Міський у своєму виступі відзначив важливість донесення достовірної інформації до слухачів, а також спростування дезінформації, яку поширювала російська пропаганда. Він нагадав, що 24 лютого 2022 року на сайті «Детектор медіа» було запущено агрегатор фейків, які ширилися в інформаційному просторі та які вдалося спростовувати різним фактчекерським командам. Цю інформацію згодом почали доносити до аудиторії «Українського радіо», оскільки на той час радіо залишалося для багатьох українців чи не єдиним джерелом інформації.

«На початку повномасштабного вторгнення ширилися карти України, де начебто російські війська заходять углиб, і вже й Сумщини немає, і Чернігівщина вся “червона”, вже й весь південь начебто контролюють росіяни. А потім ми чуємо де-не-де пояснення від Генштабу, що війська російські не контролюють ті території, вони контролюють винятково дорогу, якою вони пересуваються. Це є дезінформація, що сіє панічні настрої та підриває віру суспільства в те, що ми здатні ефективно чинити опір. Це було підставою для того, щоб розповісти це аудиторії “Українського радіо”. Ця передача щодня виходила в ефірі, зараз у цьому слоті виходить передача “Фейк-контроль”», — розповів Вадим Міський.

Як радіо вдається залишатися на зв’язку зі своєю аудиторією у найбільш скрутні часи - Фото 3

 Вадим Міський

За його словами, про важливість донесення цієї інформації до людей, особливо до тих, хто перебував на окупованих територіях, пізніше у своїх листах на радіо розповідали слухачі.

«Я отримав відгук від людини, яка слухала мене на окупованій території. З телевеж транслюються російські канали, російські радіостанції. Ми мовлення “Українського радіо” зуміли налаштувати для Херсонщини з миколаївського передавача, збільшили на максимум його потужність, він мовив весь час окупації вже звільненої частини Херсонщини. Завідувачка бібліотеки Ірина Ковач була під Херсоном. Вона пише, що в перший місяць в окупації ти розумієш, що все навколо брехня. На другий місяць в умовах відсутності інформації ти вже починаєш сумніватися, коли кажуть, що Україна програє, її всі кинули у світі, немає зброї, Київ от-от захоплять. Це все ллється тоннами. Вона каже, що “Українське радіо” було єдиним зв’язком з реальністю. Ще один слухач із Чернігівщини перебував у оточенні — і про це можна послухати в подкасті “Листи на радіо”. Він пише, що, почувши спростування російських фейків на радіо, йшов у черги за водою, чув від людей ті самі фейки, а почуте на радіо спонукало його вступати в суперечки та спростовувати ці фейки», — поділився історіями слухачів Вадим Міський.

Він пояснив, що «Українське радіо» до того ж є безпечним джерелом інформації для слухачів в окупації, оскільки неможливо відстежити історію прослуховувань радіостанцій, як це можна зробити у випадку з інтернет-джерелами.

Професорка кафедри історії та політології Університету Західного Онтаріо Марта Дичок, яка доєдналася до дискусії з Торонто, розповіла про місію, яку для себе впровадило Канадське радіо під час Другої світової війни.

«Суспільний мовник вважають найкращим джерелом новин. Мені здається, що в багатьох країнах ситуація така сама. Коли готувалася до цієї дискусії, я подивилася, як працює Канадське радіо у кризових обставинах. Я звернула увагу на роботу радіо під час пандемії та під час Другої світової війни. Редактори вважали, що дуже важливо в умовах війни адаптуватися до нових заходів цензури, які можуть бути унікальними тільки для цього засобу інформації. У часи Другої світової війни вони взяли на себе місію показувати досягнення та здобутки канадських збройних сил, намагалися підтримувати бойовий дух серед цивільних. Це трохи відрізняється від того, що ми зазвичай чуємо, коли говоримо про об’єктивні новини, коли керівництво радіо вирішило, що вони відіграють саме таку роль, будуть представляти позитивну картинку. Якщо ми подивимося, як “Українське радіо” працює під час війни, то з того, що я бачу, вони дотримуються стандартів об’єктивності й це просто вражає», — розповіла Марта Дичок.

Як радіо вдається залишатися на зв’язку зі своєю аудиторією у найбільш скрутні часи - Фото 4

Марта Дичок

На завершення дискусії Вадим Міський поділився звісткою про те, що на наступному Lviv Book Forum у планах — презентувати книжку про столітню історію «Українського радіо».

Фото: скриншоти з трансляції дискусії

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Долучитись
Источник материала
loader
loader