Улюблений режисер. Офіс президента розіслав вказівку кінотеатрам показати фільм Алана Бадоєва

Однак деяких чиновників ще дивує, тому ваша авторка й отримала від них листа з цими вказівками. Тому поспішаю ділитися. 

Із самого початку нас зустрічає звістка, що нині будемо відзначати нову дату — тисяча днів від початку повномасштабного вторгнення. Це ж хтось сидів і рахував. Але ок, що ж пропонують з цього приводу зробити головам обласних адміністрацій? Звісно, тематичні заходи. Патріотично-виховні та ідеологічні. 

Просять загострити увагу на таких моментах:

• ця боротьба героїчна, але нерівна;
• це діаметрально протилежна боротьба в контексті мотивації та мети; Україна захищає себе та Європу, Росія — руйнує; 
• Росію у світі не підтримують, Україну підтримують; 
• наближення перемоги України стало невід'ємним питанням сучасного глобального порядку денного.

Весь лист написаний у такому собі бадьорому ура-патріотичному стилі, з пафосними фразами та «Українцями» з великої букви, а «росією» з маленької. Ми в нашій редакції все розуміємо, навіть вибір багатьох колег-медійників писати так у своїх матеріалах. Але, камон, це ж офіційний лист, ділове мовлення. Та нехай, це не головне в цьому листі. 

А головне для нас те, що стосується конкретно кінотеатрів:

«У контексті згаданої дати просимо забезпечити:

показ документальних фільмів, знятих під час війни, які стали лауреатами фестивалю документальних фільмів "Cinema for Victory" — 2024, зокрема переможця кінофестивалю — стрічки Алана Бадоєва "Довга доба" ("The Hardest Hour")».

Нашим читачам та читачкам цей фестиваль «Cinema for Victory» добре знайомий. У лютому цього року його провели вперше, і він викликав хвилю критики та насмішок. Організатори — Держкіно за підтримки Президента України. Позиціювання — фестиваль документальних стрічок, знятих за 10 років війни. 

Головною родзинкою фестивалю стало те, що дедлайн подачі заявок — 22 лютого, а сама подія стартувала 23 лютого. А такого в принципі не буває і бути не може. Бо організаторам потрібно з усіх надісланих фільмів відібрати найкращі, сформувати з них програму і анонсувати її. Ну, воно так робе за давно відпрацьованою схемою. 

Першою на це звернула увагу режисерка та письменниця Ірина Цілик, а далі понеслося.

Дискусія в коментах зі співорганізатором фесту та продюсером Андрієм Ногіним показала, що він або дуже невміло ухиляється від відповіді, або слабко розуміє, що взагалі відбувається. 

Зрештою, фестиваль провели, але наприкінці самі визнали, що вийшла якась дурниця.

Або просто стрічки до фестивалю відібрали вже давно і без конкурсу. 

За 10 років війни українські режисери та режисерки зняли багато чудової документалістики, яка отримувала нагороди на престижних кінофестивалях і створювала позитивний імідж України. А переможцем виявилася робота режисера музичних відео Алана Бадоєва, змонтована зі сторизів та рилзів різних людей. 

Ну а тепер до тисячної дати повномасштабного вторгнення чекайте нових показів у кінотеатрах вашого міста.