Війна в Україні стала вітриною співпраці чотирьох держав: росії, Китаю, Ірану і КНДР, які протистоять США і глобальному світовому порядку.
Про це пише оглядач The Atlantic Council Майкл Шуман.
В разі, якщо КНДР та Іран мало що втрачають при допомозі росії в її війні.
Разом з тим багато чого отримують, то розрахунки Пекіну набагато складніші. Його бажання змінити існуючий світовий порядок стримується залежністю від цього самого порядку.
"Китайська економіка досі дуже залежна від США та їхніх партнерів, аби ризикувати потрапити під жорсткі санкції за постачання зброї путіну", - пише аналітик.
Тому лідер Китаю Сі Цзіньпін дотримується обережного підходу до своїх глобальних амбіцій. Він прагне зберегти певну стабільність у світі, щоб захистити китайську економіку, водночас неухильно розширює міць Китаю, водночас поглиблюючи відносини з рф та Іраном.
Оглядач додає, що Сі не використовує свій вплив для приборкання союзників. Він зустрівся з Путіним лише за день до того, як адміністрація Байдена розкрила інформацію про присутність північнокорейських військ в росії. Що відбувалося на зустрічі, невідомо, але війська КНДР залишилися.
"Можна стверджувати, що Китай не тільки допускає, а й побічно фінансує всі ці заворушення", - каже Шуман.
Така дестабілізуюча діяльність інших автократій є виграшною для Китаю, адже вона ефективно виснажує ресурси Заходу.
Проте створювані ними заворушення можуть обернутися проти Китаю, вважає оглядач.
"Так, більш масштабна війна на Близькому Сході може підірвати енергетичні ринки і завдати шкоди китайській економіці. А розгортання північнокорейських військ у росії загрожує ескалацією війни в Україні, оскільки президент Південної Кореї попередив, що Сеул може відповісти поставками Україні наступальної зброї", - констатував Шурман.
Проте Китай мало що виграє від концентрації зусиль європейських і азіатських союзників США проти росії, оскільки в разі розширення війни вони можуть посилити санкції проти Китаю, щоб змусити його скоротити підтримку москви.
Шуман також додає, що Китай прагне одночасно повністю зруйнувати міжнародний порядок у довгостроковій перспективі і зберегти його в короткостроковій.
Сі прагне зменшити залежність Китаю від США, тож заохочує тісніші торговельні та інвестиційні зв'язки з глобальним Півднем, щоб відучити китайську економіку від західних технологій і споживчих ринків. Тоді в Китаю буде більше свободи для підтримки автократій, таких як рф, Іран і Північна Корея.
Але зараз, нагнітаючи напруженість у відносинах із Заходом, Сі лише завдає шкоди економіці Китаю і ускладнює його геополітичні амбіції, зазначає експерт.