"ТЦК прийде додому, не хвилюйтесь": військовий про ухилянтів та мобілізацію жінок

Він порадив чоловікам, які бояться виходити на вулицю, чекати ТЦК вдома. В ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу він також розповів своє ставлення до ідеї мобілізувати жінок, а також розповів, якою мовою спілкується на війні – читайте далі у матеріалі.

Чи всі чоловіки в Україні мають воювати

Як ти вважаєш, усі чоловіки в Україні мають воювати?

Складне питання, але я не можу дати на нього відповідь, тому що кожна людина виконує свою роботу навіть в тилу. Якщо всіх гнати на фронт, то хто залишиться в тилу? Хтось працює далекобійником, хтось – зварювальником, хтось – електриком. І що, всіх цих людей відправлять воювати? Я так не вважаю.

Проте з іншого боку, якщо не буде країни, то не буде ні роботи, взагалі нічого.

Згоден, але не всіх треба гнати. Самій країні треба робити таку рекламу армії, що армія – це не тільки смерть, сльози…

На війні завжди є жарти, завжди є побратимство. Завдяки цьому можна зробити великі кроки до перемоги.

Чоловіки 18 – 25 років

Як ти ставишся до чоловіків, які виїхали за кордон?

Тут може бути два погляди. Хтось вважає, що у його сім'ї повинен бути живий чоловік, а хтось просто боїться. А як ви вважаєте, чи потрібні своїй матері вдома здоровий та щасливий син? Я гадаю, що потрібен.

Як ти думаєш, чи час призивати чоловіків 18 – 25 років?

Якщо вони самі цього хочуть – добровільно. Це має складатися в їхній голові. У них має бути якась мотивація і бажання служити. Насамперед – бажання захищати державу. Якщо говориш, що держава тобі нічого не дала, – так зроби щось для цієї держави, щоб вона тобі щось дала.

Я так розумію, у 3-й штурмовій бригаді укомплектування 100%. Мабуть, охочих служити більше, ніж маєте укомплектування.

Укомплектування у нас добре. У нас своя броня. Я не знаю жодної бригади, яка робить таке, як наша. Вона робила свої запатентовані бронежилети. У 3-й штурмовій бригаді є власні бронежилети. Видається – все, від А до Я.

Чому я запитала про укомплектування і мобілізацію чоловіків 18 – 25 років? Тому що у багатьох бригад недоукомплектування: у когось 20%, у когось 40%. Тому чи потрібні люди? Можливо, варто залучати молодих людей і не тільки добровільно, адже ми бачимо, що ворог просувається великими темпами на Донбасі і не тільки. Чи потрібно активніше залучати чоловіків і жінок до військової служби?

Держава сама має зробити такі умови, щоб навіть немотивовані люди йшли у військо. Які це мають бути умови – це вже питання до держави. Я прийшов добровільно. У мене є мотивація, у мене є бажання захищати цю країну.

Якби ти зараз не служив, які б умови мала запропонувати тобі держава, щоб заохотити служити?

Вже все є. Але люди не розуміють цієї рекламної кампанії, і це дуже дивно.

Держава старається, стараються бригади – роблять рекламу, долучайся до військового, все є, все дамо. Але треба більше реклами, треба мотивування, треба розуміти, якщо чоловік піде – це не добровільна смерть.

Я вважаю, що треба одразу йти до ТЦК, а не чекати до тих пір, поки тебе зловлять. Але також з бажанням захищати своє, наприклад, рідне місто та своїх близьких. Якщо хтось не хоче, служити, то нехай хоча б захистить своїх рідних та близьких.

Деякі ветерани та військові кажуть, що дуже демотивує, коли вони чують випадки корупції. Зокрема історії з керівниками МСЕК, у яких знаходили мільйони доларів. Коли ти чуєш ці новини, що відчуваєш?

Чесно кажучи, я навіть не стежу за новинами. У мене є свої завдання, які я виконую. Я не бачу ці новини, тому це мене не демотивує.

Я не сиджу 24/7, гортаючи стрічку, і не відстежую, що відбувається в державі. Мене хвилюють хлопці, мене хвилює стан підрозділу.

Ставлення до СЗЧ

А як ти ставишся до випадків СЗЧ? Був публічний випадок СЗЧ Сергія Гнезділова, як тобі такий вчинок?

Я до цього погано відношусь. Не знаю, я не люблю СЗЧ-шників, взагалі.

Довідка. Військовий Сергій Гнезділов здійснив перше публічне СЗЧ – самовільне залишення частини. ДБР затримало військовослужбовця 9 жовтня.

Деякі бригади зараз намагаються повернути тих, хто пішов в СЗЧ. Чи потрібно цих людей мотивувати повертатися, на твою думку?

А питання, чому вони покинули військову частину? Що не так? Одразу до Третьої штурмової можна приєднатись і все буде добре.

Про участь в бойових діях

Ти був стрілком, а зараз командир відділення.

Так. Але, коли я був стрільцем, по факту був гранатометником. Це мій фах.

А що важче – бути гранатометником чи командиром?

Гранатометник – це, грубо кажучи, особа, яка виконує накази командира, зокрема командира відділення. Він вже направляє людину, залежно від того, яке у неї спеціальне спорядження, на правильну точку, щоб завдати найбільшого ураження противнику.

Тобто і тут, і там – важко, гранатометником – фізично, а командиру відділення – мізками. Тому що треба поставити людину так, щоб вона, по-перше, виконала завдання і щоб це було безпечно, хоча на війні не дуже безпечно. Однак треба зробити так, щоб завдання було виконане, але водночас втрати нам не потрібні.

Завжди треба себе налаштовувати, що все буде добре. А так станеться, якщо моральний дух у відділенні буде на вищому рівні. Люди будуть робити те, що ти їм скажеш. А ще краще робити разом з ними, а не сидіти, наприклад, позаду.

Тобто ти береш участь у бойових діях?

Так. Нас можуть навіть додавати. Коли ми були в Авдіївці, то комунікували з сусіднім взводом і вони нас попросили прикрити дорогу. По дорозі рухалось відділення ворога, і треба його було подавити.

Сусідній взвод його не бачив, а ми з нашої ділянки, якщо трішечки відійти назад, могли його побачити. Я просто спитав, хто може та хто хоче йти. Одразу були підняті руки, хоча нас було не дуже багато, і ми пішли виконали завдання та повернулися назад. Можна сказати, що напад було відбито.

Що, на твою думку, найважче під час роботи у бойових умовах, коли росіяни йдуть у штурм?

Головне не розгубитися та робити те, що вмієш та знаєш.

Деякі досвідчені військові кажуть, що важливо пройти перший бій, а потім стрес буде не таким високим. Вже будеш розуміти, що відбувається, і наступного разу працюватимеш більш злагоджено. В тебе так само було?

Напевно, так. Тому що треба все одно пройти якесь бойове хрещення. Вперше завжди всім страшно. Не буває такого, що людям зовсім не страшно. Тоді це або психічно нездорова людина, або та, що вже дуже багато чого бачила.

Найстрашніший момент на війні

Можеш пригадати найстрашніший для тебе момент під час війни?

Напевно, коли ворог закинув нам у стінку "кабачок". Це було весело. Ми працювали з вогнеметниками по будівлях. Підходив ворог, і спочатку був маленький вибух – спрацювало РПВ-16 по будинку. А потім нам прилетіла відповідь – буквально за 1 – 2 секунди.

І що було після?

Поранення долоні. Просто не розумів, що відбувається. Нічого такого, але я тоді, чесно кажу, трішки розгубився.

Про рекламну кампанію 3-ї штурмової бригади

Нещодавно у вас була піар-кампанія "Я люблю 3-ю штурмову", яку доволі голосно обговорювали. Все виглядало, як кадри з фільму – з гарною дівчиною-фотомоделлю. Але при цьому було багато критики щодо об'єктивізації жінки, звинувачення у сексизмі.

А чи так має виглядати піар-кампанія щодо заохочення чоловіків і жінок у військо? Чи подобається тобі така реклама і чи ти сам брав у ній участь?

Ні, я не брав участь у рекламі. Якщо хтось не розуміє, є коротке відео на три хвилини у бригади "Чому саме я люблю Третю штурмову".

У людей настільки мало проблем в житті, вони не розуміють, де перебуває фронт? Їм потрібно зараз говорити про цю рекламу, а не про те, що, наприклад, до того ж Покровська зараз підходить ворог?

Тобто зараз важливо, що 3-я штурмова бригада зробила таку рекламну кампанію. А нікого не хвилює, що зараз відбувається на фронті.

Якщо ми про це говоримо, отже, кампанія була дуже успішна?

Дуже успішна. І не важливо, вона була гарна чи погана. Головне – про неї говорять.

Як вступити до лав 3-ї штурмової бригади

Яка, на твою думку, кількість тих, хто бажає вступити у лави 3-ї штурмової зростає?

Люди йдуть, але я не є рекрутинговим центром, тому не можу сказати, яка кількість до нас йде.

Хто ці люди – чоловіки й жінки, які служать у 3-й штурмовій бригаді? Тому що мовилось, що і в 3-й штурмовій, і в "Азові" служили переважно колишні спортсмени чи футбольні фанати. Чи дійсно це так?

В 3-ю штурмову йдуть молоді та не дуже. Якщо ви думаєте, що там у нас всі молоді, то ні. У нас є хлопці від 18 років та чоловіки, яким 40 та 40 "плюс" років.

Це всі добровольці?

Загалом, так.

Кажуть, що дуже складно потрапити в 3-ю штурмову. Які етапи потрібно пройти?

Ні, неважко. Головне – мати бажання захищати свою країну. Потім все розкажуть і покажуть. Якщо ти, наприклад, сумніваєшся у своїх силах, є тестовий тиждень штурмовика. Приходьте, заповнюйте анкету і зрозумієте, що це і потрібно воно вам чи ні.

Кого можуть не взяти? Того, хто має погану фізичну форму?

Фізичну форму можна підігнати. Навіть якщо у тебе є зайва вага, її завжди можна скинути. Це не є проблемою.

Немає такого, мовляв, пів року посидь на дієті й потім прийдеш?

Ні, я такого не чув і не бачив.

Наскільки класна у вас підготовка? Адже, щоб воювати у 3-й штурмовій бригаді, мабуть, потрібно довго готуватися. Скільки триває підготовка?

Одразу людей на нуль не відправляють. Вони спочатку проходять БЗВП (базову військову підготовку – 24 Канал). Потім вони ще навчаються в підрозділі, в який вони потрапили. У артилеристів свої завдання. У нас, штурмовиків – свої.

Ми вчимо правильно стріляти, правильно штурмувати та робити всілякі дрібні приколи. Це вже всередині взводу.

Про відпочинок на фронті

За час усієї служби ти брав відпустку? Чим займався під час неї?

Коли було відновлення, відпустка була. Чим займався? Вдома сидів, грав у комп'ютер і більше нічого. Тобто відпочинок і все.

Все-таки потрібно відновлювати сили?

Можна і на ППД (пункт постійної дислокації – 24 Канал) відновити сили. Кожен відновлює, як він бажає. Хтось грає в ігри, хтось займається спортом, хтось ловить рибу.

А якщо у когось є психологічні проблеми, то можна просто поговорити з побратимом. Тебе підтримають, зрозуміють, і все буде добре.

Чим би ти хотів займатися після перемоги?

Повернутися у сферу кулінарії. Я вчився на цю спеціальність і мені це подобається.

Хотів би відкрити власний заклад?

Власний заклад – це дуже дорого. Я розумію, як це і що треба зробити, але спочатку просто праця. А далі вже буде видно.

Якою мовою спілкуються на війні

Якою мовою спілкуєшся в побуті і на війні?

В побуті, тобто якщо людина переходить на українську, – так, можна з нею розмовляти українською.

На війні – це суто російська мова. Вона допомагає виконувати бойове завдання.

Як це проявляється на практиці?

Якщо в тебе є ворожа позиція, то, можливо, якось з нею можна комунікувати та зробити так, щоб вони не зрозуміли, хто до тебе йшов. Тому що коли вони (росіяни – 24 Канал) чують українську мову, то зрозуміло, що це ворог. А коли чують російську, думають, що це "свої".

Є цивільні, які кажуть, що не можуть перейти на українську, бо у них щось із щелепою. Деякі військові кажуть, що не переходять, бо в майбутньому спілкуватимуться тою мовою, якою хочуть. Чи потрібно в цивільному житті переходити на українську? Якою мовою ти хотів би виховувати своїх дітей?

Дивіться, якщо виховувати мовою, то чисто українською. Тому що ця дитина буде в Україні, вона повинна знати свою мову.

Я навчався в українській школі. Російську знав, тому що у дворі розмовляли російською. Все. Це найбільше.

Якщо людина каже, що вона буде спілкуватися російською в побуті, тому що військові виконують якісь завдання, то що тобі дає ця російська мова? Тобто, я не кажу, що від зараз всі повинні перейти на українську мову.

Є деякі люди, які вчились в російських школах ще, наприклад, до незалежності. Це люди віку. Вони, наприклад, не можуть говорити українською мовою. Це є і таке.

Але який сенс її використовувати, якщо, наприклад, ти не можеш її використовувати на бойових завданнях. Я знаю, де я можу її використовувати. Це мова ворога, яка дуже допомагає.

Є люди, які, умисно не хочуть переходити. Тому що кажуть, що "ми ж вільна країна, незалежна, демократична, тому якою хочу, такою і буду спілкуватися". Для тебе це ок чи ні?

Мені все одно. Нехай балакають тими мовами, якими хочуть. Хоч на молдовській, хоч на румунській. Це їхні права, у нас демократична держава, у нас немає заборони на мову, або там от на всі 100%.

А як ти ставишся до тих, хто слухає російські пісні і продовжують це робити?

Я навіть не можу нічого про це сказати. Я не знаю, що сказати.

До 2022 року люди дивилися, наприклад, ті ж самі російські новини, хоча вони були заборонені, деякі канали були прикриті, слухали російські пісні. А до 2014 року взагалі дивилися і російські канали, слухали музику і так далі. Тому що у нас не було аналогу.

Чим українські пісні гірші за російські? Не знаю, мені здається, що вони навпаки кращі.

Тут такий момент, що коли ти слухаєш російську музику, ти спонсоруєш іншу державу і потім ті ракети летять на тебе. Чи для тебе ок, щоб люди слухали російську?

Ну, якщо я почую, що включили "Шамана", то можна "отримати в гризла", так сказати.

Чи потрібно мобілізовувати жінок

На твою думку, чи потрібно вже мобілізовувати жінок? Чи потрібно зробити обов'язкову службу?

Не можу на це дати відповідь. Не знаю. Дійсно не знаю. Я ж не рекрутинговий центр. Я не знаю, що хоче від цього країна.

Ну, якби це зробили для всіх, так, це було б дуже непогано. Однак зараз треба спитати в них, чи хочуть вони цього.

Тобто ти вважаєш, що все-таки має бути добровільно це ще?

Це повинно бути добровільно, так.

Порада чоловікам, які не хочуть воювати

Що б ти сказав чоловікам, які не хочуть воювати? Чи в тебе є, можливо, такі знайомі?

Все буде добре, головне не їсти жовтий сніг. Все. Тебе навчать, тобі все розкажуть, головне слухай. Якщо ти будеш слухати, якщо ти будеш поглинати інформацію, то все в тебе буде добре. Навчайся, тренуйся.

Як тоді ставишся до чоловіків, які сидять вдома, бояться вийти на вулицю, бо там ТЦК?

ТЦК прийде додому, нічого страшного.

Перемовини – це не перемога

Що для тебе буде перемогою?

Завершення цієї війни, повернення "Азову" додому, який зараз перебуває у полоні та відновлення територій. Однак дуже, дуже важко це дається.

Як ти думаєш, чи час нам йти на перемовини?

Ні. Я не вважаю, що перемовини – це перемога.

Чи є в тебе мрія?

Сім'я, діти, дім – все.