Пам’яті братів Віталія й Олександра Погорільчуків

Нещодавно на школі, в якій навчалися захисники, встановили пам’ятні знаки

Різниця у віці між Віталієм та Олександром Погорільчуками з Хмельниччини – трохи більше трьох років. Народилися у селі Голики Шепетівського району, що нині є частиною Славутської міської об'єднаної територіальної громади.

Спочатку старший Олександр, а потім менший Віталій брали участь в АТО/ООС, були військовослужбовцями 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. У 2021 році брати пліч-о-пліч брали участь у боях за населений пункт Щастя на Луганщині. 

Менший Віталій, який назавжди лишився 22-літнім, поліг на полі бою 26 лютого 2022 року. А вже у липні у рідному селі прощалися і з 26-літнім Олександром...

Віталій народився 28 травня 1999 року. У рік початку російсько-української війни тільки закінчив закінчив Варварівську школу та вступив до Рівненського автотранспортного фахового коледжу, де здобув спеціальність механіка з ремонту двигунів та автомобілів.

У 2020 році хлопець пішов до ЗСУ за контрактом, став учасник Операції Об'єднаних сил.

Старший солдат, стрілець-снайпер Віталій Погорільчук загинув на Херсонщині у перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У ніч з 25 на 26 лютого 2022 року поблизу Шилової Балки десантники намагалися евакуювати поранених товаришів. Ворожий СУ-25 влучив у БТР-80, в якому перебував Віталій.

Олександр народився 14 січня 1996 року. Закінчив Шепетівське медичне училище за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію фельдшера. Трохи працював у виправній колонії міста Ізяслава.

У 2019 році за власним бажанням вступив на контрактну службу до лав Збройних Сил України. Служив у зоні проведення АТО/ООС. Через два роки став срібним призером у конкурсі на кращого фахівця з тактичної медицини ЗСУ.

Тоді ж, перед початком повномасштабної війни, нагороджений відзнакою Командувача Об’єднаних сил «За звитягу та вірність». Двічі, у 2021 та 2022 році, був відзначений Головнокомандувачем ЗСУ нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі». 

Старший солдат, старший бойовий медик десантно-штурмового батальйону військової частини А-0284 загинув 17 липня 2022 року на Донеччині, виконуючи бойове завдання.

Для малої батьківщини прощання з бойовим медиком 22 липня 2022 року стало й днем усвідомлення дволикості московської церкви в Україні, яка маніпулятивно прикривається назвою «УПЦ – Українська православна церква». Тоді на Хмельниччині батюшка УПЦ МП відмовився відкрити церкву, аби відспівали загиблого воїна.

Мати Світлана, втративши за кілька місяців другу дитину, запросила для відспівування служителя Православної церкви України.  

Вчителька Тамара Кононюк розповіла: «Якщо Віталія ховав отець Іван, представник московського патріархату, то Сашу відспівати мама запросила українських священників. Церква не була відкрита, дзвони не провели в останній путь Героя. Це супроводжувалося і брехнею, і прокльонами від сім’ї отця Івана в бік нещасної матері. І село зірвалося. Скликали збори, на яких одноголосно проголосували за перехід Голицької церкви до ПЦУ».

Пані Світлана після прощання з молодшим сином Віталієм молила Олександра залишатися їй за підмогу. А старший син відповідав, що він потрібен на фронті, щоб рятувати побратимів. Обіцяв мамі і нареченій повернутися…

Батько братів Погорільчуків – пан Сергій відійшов у засвіти за чотири роки до загибелі синів.

Посмертно братів нагороджено орденами «За мужність» III ступеня. Їх отримала 13 травня 2023 року мати. 

Земляки постійно шанують пам’ять про братів-захисників. Нещодавно, 1 жовтня 2024 року, на фасаді Варварівської гімназії Славутської міської ради відкрили пам’ятні дошки на честь відважних захисників України – своїх учнів Віталія та Олександра Погорільчуків, які ціною власного життя мужньо боронили свою державу у кривавій та жорстокій російсько-українській війні. 

«Слова вдячності й шани всім воїнам, котрі захищали й захищають нашу рідну землю від лютого ворога, – сказав міський голова Василь Сидор. – Герої назавжди залишаться в наших серцях, а історія їхнього життя та боротьби буде передана наступним поколінням, щоб у всіх віках нація українців пам'ятала, завдяки кому живе. У нас всіх єдине бажання – перемогти окупанта. Для цього об’єднуємось, підтримуємо один одного та працюємо кожний на своєму фронті».

Школярі постійно вшановують братів Погорільчуків. Відвідують їхні могили після патріотичного всеукраїнського забігу «Шаную воїнів. Біжу за Героїв України».

Вічна слава Захисникам!

Фото: Виконавчий комітет Славутської міської ради, Варварівська Гімназія, Фейсбук-сторінка Олексій Глушаков