Розмір має значення? Митці знов сруться, чи треба обмежувати хронометраж фільмів

В епоху тіктоку, рилзів і сторизів кінематографісти лишаються оплотом довгих форм. 

Глядачі часто бурчать, що «хороше кіно», але задовге. Представники кінотеатрів закочують очі, бо великий хронометраж зсуває їм традиційну сітку розкладу. І тільки режисери воліють самовиражатися на повну.

Але при цьому вони одержують беззаперечну підтримку від колег, які з року в рік обирають до списку претендентів на «Оскар» фільми тривалістю під три години (а подекуди й більше).

Звісно, хронометраж не є вирішальним мотивом для кіноакадеміків, просто до довгих форм тяжіють режисери, яким і справді є що сказати глядачам. Але учасники публічних дискусій кажуть, що це погана ідея — заохочувати таким чином митців розтягувати фільми до безкінечності.

Ще у 2010 році на премію «Оскар» було номіновано 10 фільмів, половина з яких навіть не перевищувала 1 години 50 хвилин. У 2024 році більшість потенційних стрічок-номінантів триває по дві-три години або більше.

Тривалість більшості фільмів, які натепер у десятці найкращих за прогнозом The Hollywood Reporter, — щонайменше 2 години 10 хвилин. Три з них: «Дюна-2», «Чародійка» та епопея про архітектора Брейді Корбета «Бруталіст», — не менше 2 годин 40 хвилин. Останній — це взагалі кіно з антрактом.

Якось американський кінокритик і володар Пулітцера Роджер Еберт сказав: «Жоден хороший фільм не буває надто довгим, і жоден поганий фільм не є достатньо коротким». Не посперечаєшся, звісно. А далі він уточнив, що синефіли не можуть хотіти, аби фільми були коротшими: «Якщо їжа смачна, порції не можуть бути занадто великими». А от із цим уже можна й не погодитись.

Оглядачка Variety Ребекка Рубін ще два роки тому писала, що після пандемії глядачі надто звикли до того, що кожні 10–15 хвилин вони можуть поставити на паузу фільм і піти перекусити: «Думка про те, щоб провести 180 хвилин безперервно, дивлячись на екран, настільки лякає, що дехто взагалі вирішує пропустити фільм у прокаті».

Але чому, якщо наша увага стрімко падає під впливом соцмереж, фільми стають усе довшими?

Фахівці називають дві причини. І обидві — Netflix.

Перша:

Стрімкий розвиток цифрових платформ дав можливість зняти будь-які обмеження з хронометражу фільмів. Адже в цьому випадку немає диктатури студій, які залежні від дистрибуції в кінотеатрах. У часи, коли основним видом заробітку був прокат, студії жорстко обмежували стрічки ста хвилинами. І тільки митці з авторського кіна могли розвернутися настільки, наскільки душа забажає.

А оскільки Netflix дозволяє тривати «Ірландцю» Мартіна Скорсезе три з половиною години, «Армії мертвих» Зака ​​Снайдера 2 години 28 хвилин або фільму «П'ятеро однієї крові» Спайка Лі 2 години 34 хвилини, старій гвардії тепер важче нав’язувати жорсткі обмеження кінематографістам.

Друга:

Якщо раніше люди йшли в кінотеатр, не знаючи, що саме вони хочуть подивитись, то хронометраж міг впливати на їхнє рішення. Якщо ви не знаєте, чого саме очікувати від фільму, то напевно не так легко захочете присвятити своєму «випадковому вибору» аж три години. Тепер же американська преса стверджує, що задля таких рандомних переглядів взагалі мало хто йтиме в кіно. Глядач найімовірніше обере для цього фільм на умовному нетфліксі. І саме тому кіновиробники інтуїтивно намагаються зробити наш похід у кінотеатр подією. Якщо вже купувати квиток, то щоб за його ціну нам навалили всього й побільше.

Все так. Але є одне «але».

Якщо раніше про скорочення хронометражів говорили від імені бізнес-інтересів, то нова хвиля дискусії, яку підняли в The Hollywood Reporter, уже адвокатує глядачів і їхні організми. Так і кажуть, що за дві години у вас менше шансів захотіти в туалет, ніж за три. 

Добре, що в українському кіновиробництві немає таких проблем. То хоч про Голлівуд потеревенимо.