Тбилиси начинает революцию: что может обеспечить победу прозападных протестов в Грузии

Чотири дні масових протестів повністю змінили ситуацію у Грузії.

Ще тиждень тому здавалося, що влада повністю контролює ситуацію: провела перше засідання парламенту, обновила уряд, оголосила про президентські вибори.

Натомість опозиція, яка фактично "проспала" можливість розпочати масові протести відразу після сфальсифікованих парламентських виборів, нічого не змогла протиставити владі.

А Захід продовжував спостерегти, не поспішаючи робити амбітну заяву про невизнання виборів.

Проте 28 листопада все змінилося.

Заява новопереобраного голови грузинського уряду Іраклія Кобахідзе про призупинення переговорів із ЄС про вступ щонайменше до кінця 2028 року дала протестам друге дихання.

Ця заява, ймовірно, була тактичним кроком партії "Грузинська мрія", що мала на меті стимулювати Захід до компромісів.

Проте стала найбільшою її помилкою за всі 12 років перебування при владі.

Спробуємо проаналізувати, куди рухаються грузинські протести і що може змусити Захід активніше їх підтримати.

Тбілісі у вогні.

224 особи – стільки протестувальників було затримано поліцією станом на ранок 2 грудня.

З них трьом вже висунули звинувачення у нападі на співробітників поліції.

І йдеться не лише про затримання.

У мережі є достатньо світлин та відео з доказами неправомірного застосування сили поліцією та спецпризначенцями.

Зокрема, вони використовують добре відому українцям методику – вихоплювати людей, що відійшли від основної частини натовпу.

За словами омбудсмена Левана Іоселіані, його представники відвідали вже 156 затриманих, із них 124 стверджують, що "до них застосовувалося насильство, нелюдське поводження, що становить майже 80% затриманих".

Аналогічна оцінка й у президентки Саломе Зурабішвілі.

"У більшості затриманих протестувальників пошкоджені голови та обличчя, зламані лицьові кістки, пошкоджені очниці, відкриті рани.

Їх піддавали систематичним побиттям у період між арештом та транспортуванням у вже переповнені ізолятори.

Про це повідомляють адвокати", – стверджує вона.

Також поліція активно використовує проти протестувальників сльозогінний газ та водомети.

Останні, до речі, були масово закуплені напередодні парламентських виборів – вже тоді влада очікувала на масові протести.

При цьому у протестувальників є підозри, що у воду до водометів додають якусь хімічну речовину – після потрапляння цієї води на обличчя червоніє шкіра та сльозяться очі.

У відповідь протестувальники використовують петарди та феєрверки.

А на додачу, чого не було в Україні 2013-14 років, поліція часто демонстративно записує обличчя учасників протесту на відео.

Сучасні технології розпізнавання облич дозволяють ідентифікувати якщо не всіх, то більшість учасників протестів.

І хоча затримань на підставі цих відео ще не було – це також має бути фактором, що стримує частину суспільства від участі у протестах.

Тим важливішим є те, що щодня десятки тисяч громадян Грузії виходять на вулиці.

Протести відбуваються не лише у Тбілісі, а й у Кутаїсі, Батумі, Горі, Зугдіді, Руставі, Телаві, Ахалцихе – в усіх більших містах країни.

Зокрема, у Тбілісі розширюється і місце проведення протестів – окрім будинків уряду та парламенту, вони проходять і біля міського суду, де мають розглядати справи затриманих, і біля офісу державного телемовника.

Вже перші ночі показали, що спроби розбити намети та побудувати барикади блокує поліція.

Натомість це дає протестам більшу маневреність.

Коли поліція, використовуючи газ та водомети, відтискає протестувальників від одного урядового будинку, вони переміщаються до іншого.

А наступного дня – знову збираються на старому місці.

Урядовці проти уряду.

Попри всі спроби залякування масштаб грузинських протестів залишається стабільно високим,.

А головне, така мужність пересічних громадян створює дуже потужний тиск як всередині країни, так і ззовні.

І результат цього тиску виявилися безпрецедентними для Грузії.

"Протягом багатьох років грузинська дипломатія докладала всіх зусиль для приєднання до європейських та євроатлантичних структур, що є волею та історичним вибором грузинського народу..

Заява про вихід Грузії з порядку денного переговорів про вступ до ЄС до 2028 року не відповідає стратегічним інтересам країни", – йдеться у спільній заяві, яку вже підписали понад 200 співробітників Міністерства закордонних справ.

Вже зафіксована низка звільнень послів.

Якщо на початку року, під час протестів проти відверто проросійського закону про іноагентів, у відставку подав один посол, то зараз у відставку, протестуючи проти рішення влади, вже подали посли в Болгарії, Нідерландах, Литві, США, в.

посла в Італії, а також заступник глави МЗС.

Найбільшим шоком стала відставка посла Грузії у США Давіда Залкаліані – колишнього міністра закордонних справ та одного з головних зовнішніх комунікаторів "Грузинської мрії".

І питання не лише у МЗС.

З подібними заявами, де засуджується рішення уряду як таке, що суперечить конституції країни, виступили у Міноборони, Міносвіти, Нацбанку, мерії Тбілісі, а також приватні компанії.

"Вони (влада.

– Ред.) не очікували такої суспільної реакції, не лише вуличних протестів, яких вони, мабуть, чекали… Напевно, вони розгублені більше через те, що відбувається у громадянському суспільстві, бізнес-секторі і навіть у церкві, коли лунають нові голоси, які також не згодні з цим нелегітимним рішенням, яке відводить нас від Євросоюзу, від євроінтеграції та веде країну туди, куди жоден із наших предків не йшов добровільно", – описує ситуацію Саломе Зурабішвілі.

Такий тиск впливає навіть на силовиків.

За оцінками протестувальників, в ніч проти 1 грудня поліція почала діяти більш стримано, аніж у попередні.

І це може бути також результатом суспільного тиску – там також сумніваються у перемозі влади і не хочуть виявитися "крайніми".

Влада у режимі "самоочищення".

Один із рецептів того, що "Грузинській мрії" вдалося 12 років перебувати при владі – їхня обережність та готовність йти на поступки, коли їхні дії призводять до потужного тиску Заходу та вулиці.

Однак цього не відбувається.

Схоже, що у "Мрії" тепер вважають будь-які поступки шляхом до повної втрати влади.

"Вони (протестувальники та Захід.

– Ред.) ще не усвідомили, що, на відміну від України 2013 року, Грузія – незалежна держава з сильними інститутами і, найголовніше, досвідченими і мудрими людьми, силу яких ніхто не може похитнути.

Сценарій Майдану не може бути реалізований у Грузії", – стверджує Іраклій Кобахідзе.

Єдине, на що спромогтися у "Грузинській мрії" – продовжувати переконувати у тому, що зупинка не означає відмови від євроінтеграції.

"У своїй першій заяві та усі ці дні ми наголошували, що не тільки не зупиняємо процес європейської інтеграції, але ще більше активізуємо наші зусилля щодо забезпечення вступу Грузії до ЄС у 2030 році", – переконує Кобахідзе.

А ще – грузинська влада продовжує покладати провину за нинішню паузу на Брюссель.

"За останні чотири роки ці відносини (Грузії та ЄС.

– Ред.) зіткнулися з серйозною проблемою, яка виникла не з нашої вини.

На шляху європейської інтеграції Грузії створювалися штучні перешкоди.

Був серйозний шантаж, грубий шантаж.

Справа замість шантажу – такий наш підхід.

І з цим підходом ми маємо продовжувати рухатися у напрямку повної цінної інтеграції Грузії до ЄС", – додає голова уряду Грузії.

Втім, такі пояснення вже не мають ніякого ефекту.

"Із заяв уряду стає зрозуміло, що впертість пересилила здоровий глузд.

Влада чіпляється за ідею фікс: мовляв, проспект Руставелі заповнюють переважно прихильники державного перевороту, які або неправильно розуміють сказане, або не хочуть його розуміти….

Без зустрічних кроків з боку уряду цей протест не вщухне сам по собі, оскільки він набагато ширший за будь-яку політичну кон'юнктуру", – пише колишній грузинський прем'єр Георгій Квірикашвілі.

Проте влада не лише не готова до будь-яких поступок.

Більш того, заяви деяких представників керівної партії лише переконують у тому, що курс на розрив із ЄС був обраний свідомо.

А одночасно влада розпочинає тиск на тих урядовців, які заявили про незгоду з рішенням про призупинення євроінтеграції.

Це навіть не приховують.

Іраклій Кобахідзе вже заявив, що урядова команда, в якій частина співробітників відмежувалися від рішення щодо ЄС, тепер "переходить у режим самоочищення".

Ще одна стратегія подальших дій "Грузинської мрії" – дискредитація протестів.

Зокрема, 1 грудня президента Зурабішвілі попередила про можливі провокації, за якими може стояти грузинська Служба державної безпеки.

"Я отримала кілька повідомлень у різних формах, які пов'язані з тим фактом, що грузинські бійці з України збираються начебто прибути до Грузії, або вже прибули, для того щоб долучитися як військові до протесту".

Такий сценарій може дати "Грузинській мрії" можливість заявити про спробу збройного захоплення влади.

А це дає можливість залучити армію.

Або навіть звернутися до інших країн з проханням про допомогу.

І це явно будуть не країни ЄС і не Сполучені Штати.

Захід перед складним вибором.

Три країни ЄС: Литва, Латвія та Естонія – домовилися не чекати спільного рішення Євросоюзу і вже зараз ввести національні санкції проти тих, хто стоїть за придушенням протестів у Грузії.

"Три країни Балтії спільно домовилися про введення національних санкцій проти тих, хто придушував законні протести в Грузії.

Противники демократії та порушники прав людини не вітаються в наших країнах", – написав міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна.

Серед інших під дію цих санкцій потрапив голова МВС Грузії Вахтанг Гомелаурі.

І це – надзвичайно важливий крок.

Нинішнє загострення у Грузії ставить Захід перед дуже складним вибором.

Переважна більшість європейських лідерів (окрім, звичайно, угорського прем'єра Віктора Орбана) так і не привітали "Грузинську мрію" з перемогою на виборах 26 жовтня.

Однак досі уникають визнання цих виборів нелегітимними.

Так само і Сполучені Штати, де вже відреагували на розгін протестів, призупинивши стратегічне партнерство з Грузією, однак поки уникають заяв про нелегітимність влади.

Причин такого мовчання декілька.

Це, зокрема, відсутність фінального звіту міжнародних спостерігачів, які б зафіксували рівень фальсифікацій, достатній для невизнання виборів, а головне – відсутність консенсусу, адже будь-яке таке рішення буде ветувати Віктор Орбан.

А можливо – не лише він.

Публікація фінального звіту спостерігачів за виборами може відбутися ще нескоро.

Теоретично це дає "Грузинської мрії" певне вікно можливостей добитися легалізації і результатів виборів, і нинішньої влади.

Точніше – давало, адже нова політика офіційного Тбілісі більше не дає ЄС багато можливостей для мовчання.

14 грудня у Грузії мають відбутися президентські вибори і теоретично Саломе Зурабішвілі має втратити свою посаду.

В такій ситуації президентка Грузії свідомо пішла на підвищення ставок.

Вона оголосила, що наразі є єдиним легітимним представником влади у країні – адже і парламент, і призначений ним уряд такими вважатися більше не можуть.

А головне, Зурабішвілі заявила, що не збирається покидати президентську посаду після 14 грудня, адже може передати повноваження лише наступному обраному в законний спосіб, а не голосами депутатів нелегітимного парламенту.

"Мій мандат діятиме доти, доки не буде законно обраний парламент, який законно обере когось замість мене", – заявила вона.

Цей крок ставить Захід перед дуже непростим вибором – вже за два тижні доведеться, не чекаючи звіту спостерігачів, приймати непросте рішення – кого у Грузії вони вважають законною владою, а кого – самозванцями.

Проте навіть у таких умовах це рішення буде дуже непростим.

І в такій ситуації персональні санкції з боку окремих країн ЄС є елементом тиску на тих, хто волів би утриматися від жорстких заяв.

Своє слово тут може сказати й Україна.

Автор: Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".