Євроінтеграція для України нагадує автобус із пасажирами, який на повній швидкості мчить у цегляну стіну

Вирішив подивитися статистику.

Так от, за останні 20 років (з 2004 року) до ЄС вступили такі країни:

• 2004 рік – Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Мальта, Кіпр;
• 2007 рік – Болгарія, Румунія;
• 2013 рік – Хорватія.

І ось досвід роботи в такій країні, як Латвія, у мене залишив неоднозначні враження:

З плюсів:

• Відчуття безпеки.
• Акуратні міста та дрібні населені пункти.
• Відмінні дороги, школи, спортивні майданчики.
• Передбачувана бюрократія без корупції (ліцензії вчасно, але довго, ПДВ відшкодовували день у день).
• Є багато європейських субсидій (зокрема, наші сусіди аграрії отримували до 200 євро на гектар субсидії й за них жили, якщо чесно).

З мінусів:

• Вулиці майже порожні, зокрема, мало молоді. Багато хто виїхав до розвинених країн Європи на заробітки чи переїхав назовсім.
• Очевидна деіндустріалізація (скоротилася кількість промислових об'єктів, виробництв). Високотехнологічних виробництв там навіть не пам'ятаю.
• Мегабюрократична медицина. Довго, не дешево, ліки без рецепта не купиш.
• Людей на виробництво не знайти.

Але це все суб'єктивно, звичайно.

Об'єктивними є загальнодоступні дані країн, що інтегрувалися:

1. Економічні проблеми. Залишається значний розрив у рівні економічного розвитку. Наприклад, 2023 року ВВП на душу населення в Болгарії становив лише 55% від середнього по ЄС, тоді як у Люксембурзі – 261%.
2. Високий рівень безробіття. У Греції безробіття 17%.
3. Великі дефіцити державного бюджету. У 2023 році дефіцит бюджету Угорщини – 6,7%, Румунії – 6,5%.
4. Демографічні та соціальні проблеми. А саме значна еміграція населення:
   за 20 років членства в ЄС населення Латвії скоротилося на 433 306 осіб, а це становить 18,79% рівня населення 2004 року.
5. Посилення регіональної нерівності. У 2021 році коефіцієнт Джині в Болгарії становив 40,0, у Литві - 35,1, порівняно із середнім показником щодо ЄС у 30,11. В Україні Індекс Джині один із найнижчих у світі – 25,36%.
6. Скорочення частки молоді. З 2002 по 2022 рік частка населення у віці до 19 років у ЄС знизилася на 3 процентні пункти, з 23% до 20%.
7. Політичні та інституційні проблеми. Йдеться про ослаблення демократичних інституцій. Для прикладу, у 2023 році Угорщина посіла 77-те місце у світі за індексом демократії, Польща – 51-те.
8. Проблеми з імплементацією законодавства ЄС. Станом на 2023 рік проти Польщі було відкрито 76 справ про порушення законодавства ЄС, проти Угорщини – 66.
9. Інші проблеми, типу зростання цін на продукти харчування. У 2023 році інфляція цін на продукти харчування в Угорщині склала 25,7%, у Польщі – 20,7%, порівняно із середнім показником щодо ЄС у 11,9%.
10. Посилення конкуренції на внутрішньому ринку. З 2004 по 2023 рік частка експорту у ВВП Чехії зросла з 57% до 76%, Словаччини – з 68% до 86%.

Та попри ці проблеми, вступ до ЄС приніс і економічні вигоди. Наприклад, за період 2004-2019 років ВВП на душу населення в країнах Центральної та Східної Європи зріс у середньому на 30% більше, ніж якби вони не вступили до ЄС.

Але що таке ВВП душу населення? Це «середня температура по палаті», яка показує співвідношення вартості всіх товарів та послуг вироблених у країні до статистичної чисельності населення. Цей показник немає жодного відношення до економічних вигод від продажу цієї продукції чи послуг.

Для мене важливіша купівельна спроможність. Середня купівельна спроможність душу населення Європі становить 14 739 євро. Однак країни, які нещодавно вступили до ЄС, здебільшого мають показники нижчі від середньоєвропейського рівня.

Порівняння між країнами:

• Румунія. Покупна спроможність на душу населення складає 5 881 євро, що приблизно на 60% нижче за середній показник по Європі.
• Польща. Середня купівельна спроможність становить 8 294 євро, що приблизно на 45% нижче за середній показник по Європі.

Прогрес математично є, але він є наслідком перетікання громадян цих країн в інші, більш розвинені європейські країни. Витрати сімей емігрантів зростають. Частину вони витрачають у себе вдома. На батьківщині зростає дефіцит кадрів, що призводить до зростання заробітних плат і розрахункових значень індексів покупецької спроможності. Як наслідок (після зростання зарплат), бізнес знижує ефективність та маржинальність. Умовне зростання продуктивності праці є переважно наслідком зростання дефіциту кадрів. Людей працює менше. У працюючих зростають зарплати, нібито зростає продуктивність праці. Але дуже складність економіки (її технологізація) не збільшується. Нижче перелік основних помилок, як вважають місцеві експерти країн, які проходили євроінтеграцію.

Латвія:

• Недостатня комунікація про обов'язки ЄС із громадськістю.
• Проблеми з інтеграцією російськомовних меншин.
• Експерти зазначають, що «підхід Латвії до інтеграції до ЄС часто включав узгодження з директивами ЄС без достатнього врахування національних інтересів».

Угорщина:

• Неефективне використання коштів ЄС.
• Підрив демократичних інститутів та верховенства закону.
• Експерти критикують угорський уряд за «систематичне підривання цінностей ЄС».

Литва:

• Проблеми з корупцією та неадекватними судовими реформами.
• Значна чиста еміграція та погана інтеграційна політика для іноземців.

Мальта:

• Недостатня підготовка до членства в ЄС, особливо відповідно до правових та інституційних рамок.
• Проблеми з управлінням та корупцією.

Болгарія:

• Ендемічна корупція та слабка судова система.
• Відсутність стратегічного бачення своєї ролі у ЄС.

Можна продовжувати, але це, гадаю, зробимо у 2025 році в рамках окремого дослідження. Які основні проблеми та ризики виникли для нових членів ЄС?

Ось короткий список:

1. Економічна нерівність та залежність від фондів ЄС. Попри зростання ВВП, багато нових членів ЄС все ще відстають за рівнем економічного розвитку. Наприклад, ВВП на душу населення в Болгарії становить лише 55% від середнього за ЄС.
2. Міграційні проблеми. Країни зіткнулися як із відпливом кваліфікованих кадрів, і з труднощами в інтеграції мігрантів. Наприклад, є й такі приклади, Мальта має проблеми з керуванням великим припливом мігрантів.
3. Корупція та неефективність державних інститутів. Особливо актуально для Румунії та Болгарії, де високий рівень корупції перешкоджає ефективному використанню коштів ЄС. Саме, виходячи з цього досвіду та репутації України, нас не дуже горять бачити в ЄС.
4. Економічна вразливість до зовнішніх шоків. Багато нових членів ЄС, таких як Словаччина, виявилися особливо вразливими до економічних криз та зовнішніх шоків. Мені здається, ми, традиційно, відчуваємо шок навіть від передбачуваної зими).
5. Проблеми з освоєнням коштів ЄС. Ряд країн, включаючи Хорватію, стикаються з проблемами ефективного використання фондів ЄС
   А це також традиційна проблема України – нездатність використовувати кошти, навіть якщо вони є.

У будь-якому випадку ЄС, ми всі розуміємо, відкриває нам можливості. Але більшість чітко не може сформулювати якісь саме:

• Хтось бачить можливість виїхати, щоб більше заробляти в інших країнах.
• Хтось сподівається на європейське правосуддя (яке, до речі, в таких країнах як Румунія, Польща, Словаччина, Болгарія – особливо не покращало, згідно з рейтингом довіри до судів).
• Хтось сподівається на безпеку (не лише кордонів, а й на вулицях). Але молоді країни, як Мальта, Угорщина, Болгарія не можуть похвалитися безпекою.

Але мало хто уявляє собі труднощі, з якими може зіткнутися Україна:

1. Масова еміграція та «відплив мізків». Це може призвести до нестачі робочої сили та уповільнення економічного зростання.
2. Втрата конкурентних переваг. Адаптація європейських стандартів та норм може призвести до зростання витрат для українських підприємств, знижуючи їхню конкурентоспроможність на міжнародних ринках.
3. Складнощі із залученням інвестицій. Україна може зіткнутися з труднощами у залученні прямих іноземних інвестицій через конкуренцію з іншими країнами ЄС, що пропонують більш сприятливі умови.
4. Інституційні проблеми. Необхідність швидкої адаптації до норм ЄС може призвести до поверхневих реформ без глибоких інституційних змін, що загрожує проблемами для довгострокових перспектив.
5. Регіональна нерівність. Євроінтеграція може посилити розрив між більш розвиненими та відсталими регіонами України, як це сталося в деяких країнах Центральної та Східної Європи.
6. Фінансовий тягар адаптації. Імплементація acquis communautaire (законодавства ЄС) вимагатиме значних фінансових ресурсів, що може стати серйозним навантаженням для українського бюджету.
7. Сільськогосподарські проблеми. Український аграрний сектор може зіткнутися з жорсткою конкуренцією та необхідністю відповідати суворим стандартам ЄС, що може призвести до скорочення виробництва та зайнятості у цьому секторі.
8. Енергетична залежність. Перехід на європейські екологічні стандарти може вимагати значної перебудови енергетичного сектору України, що пов'язано з високими витратами та ризиками енергетичної безпеки.
9. Соціальна напруга. Швидкі зміни та необхідність адаптації до нових стандартів можуть викликати невдоволення частини населення, особливо в регіонах, які можуть постраждати від економічної реструктуризації.

Проте! Входження до ЄС зі своїм власнім персональним порядком денним та вмінням ефективно вести переговори та реалізовувати проєкти може принести дуже багато вигод. Особливо у масштабах структурного фінансування від ЄС. Зокрема, Польща отримала вже понад 100 млрд євро грантів. Що отримає Україна, можливості чи нові проблеми залежить лише від нас! Від нашої здатності бути суб'єктами та самим визначати свій план майбутнього та реалізовувати його.