Що насправді хоче Кремль від США в умовах переговорів

Розповідаю, що це було.

Неодноразово казав, що між РФ і США весь час війни підтримують контакти, переважно, по лінії спецслужб, бо влада Росії – це чекістська контора. І це добре, бо такі контакти – найкраща запорука того, що все раптом не скотиться у ядерний апокаліпсис.

Зараз до таких контактів-консультацій долучилася нова адміністрація Білого Дому, зокрема, спецпредставник Трампа по Україні Келлог. З російського боку переговори веде Патрушев, який має приблизно такий же статус – довірена особа Путіна по війні.

Вихідна позиція Росії загально відома, її, до речі, майже повністю нещодавно озвучував Лавров: юридично закріплена відмова від вступу України у НАТО, визнання Україною Криму російським, зняття санкцій з РФ, скорочення чисельності і озброєння ЗСУ (зокрема, згортання ракетних програм), розділення по лінію фронту.

Вся ця біда базується на «стамбульських домовленостях». Особисто мені важко розібрати: чи це «мирні пропозиції» Кремля, чи це умови капітуляції України, НАТО і колективного Заходу.

Натомість, США мають зустрічний план: розділення по лінії фронту і створення демілітаризованої зони, куди заходять миротворці з європейських країн НАТО, гарантії США невступу України у НАТО на 20 років (фактично – допоки не здохне Путін), Крим підвішується у юридичній невизначеності, поступове зняття санкцій з РФ. Тобто, це калька з припинення війни у Кореї – у Трампа не збираються вигадувати щось нове.

Трамп і Путін у переговорах участі не брали, але, звісно, переговорщики їм постійно доповідали про недосягнуті успіхи. Зрозуміло, що на викладених вихідних умовах жодні компроміси неможливі. Тому відбувся наступний раунд переговорів з наміром певного пом’якшення позицій.

Відповідно, Штати погодилися зняти санкції з РФ у фінансовій і високотехнологічній сферах, але в обмін на те, що Росія виведе війська з окупованих територій, включно з Донбасом. Зі свого боку, Росія готова розглядати вихід з Херсонської і Запорізької областей (з Донбасу виходити не збирається) за умови перетворення їх на території з «особливим статусом» – зі своїм самоврядуванням, російською мовою як офіційною і таке інше.

Тобто, це розповсюдження неприйнятного «Мінську-2» на окуповану частину України. А якщо мова піде про демілітаризовану зону, то Росія готова це розглядати за умови введення миротворців з Білорусі та Китаю.

Ось тут, швидше за все, переговори остаточно забуксували. Тому що для введення і забезпечення китайських військ, а мова про 40-50 тис., потрібна відповідна інфраструктура. Тобто, Китай потужно і надовго опиняється у центрі Європи, що для США є неприйнятним.

Відповідно, переговори зайшли у глухий кут, і участь Трампа і Путіна для затвердження результатів не знадобилася. Бо результатів не було.

Слід зауважити, що президент Зеленський у курсі цих переговорів, і, наскільки мені відомо, він переконаний, що має право на погодження домовленостей, коли вони відбудуться. Переговори виявилися передбачувано безрезультатними, бо нова адміністрація Білого Дому виходила з двох хибних тез.

По-перше, у США наївно вважають, що продовження війни – це погано для недоімперії. Бо це величезні втрати – економічні, демографічні, технологічні і так далі. Насправді, війна і внутрішній терор, з нею пов’язаний – це єдина можливість для Кремля тримати стабільність у своїй країні.

По-друге, Трамп вірить, що погроза надати Україні сучасне озброєння має налякати Кремль. Але там переконані, що Штати не зможуть зробити це швидко і у достатній кількості, щоб вплинути на перебіг бойових дій. А оскільки Україна має дефіцит мобілізаційного ресурсу, то наступ російських військ продовжиться.

Сам факт початку переговорів можна вважати позитивним. Але їх динаміка і результативність буде цілком залежати від ситуації на фронті (повторюю це у котрий раз).

Тому протягом цього і наступного місяця від України очікують успішних і масштабних контрнаступальних дій. ЗСУ готуються до цього. Але й ворог готується – саме з цим пов’язані масовані ракетні удари саме по Сумській області.

Між іншим, вперше уламки «шахеду» зруйнували два поверхи будинку у безпосередній близькості до офісу президента України. Це – ознака того, що бойові дії найближчим часом стануть вкрай запеклими.

Призупинення війни у поточному році можливе. Але навряд чи це відбудеться раніше осені.