Коксартроз і дисплазія тазостегнового суглоба: що це за захворювання та як їх лікувати

В деяких випадках достатньо внести зміни в спосіб життя для полегшення симптомів. Іноді потрібно лише тимчасове знеболення, а в найскладніших випадках може знадобитися операція, повідомляє 24 Канал з посиланням на Mayo Clinic.

Причини болю у тазостегновому суглобі

Тазостегновий суглоб – це з'єднання між стегновою кісткою та тазом. Верхня частина стегнової кістки, що називається головкою, має кулеподібну форму і розташована в чашоподібній впадині тазу.

При дисплазії ТСС впадина виявляється недостатньо глибокою, що призводить до ненадійного утримання головки стегнової кістки. У важких випадках це може спричинити вивих, коли кістка виходить з впадини.

Зазвичай дисплазія виявляється в ранньому дитячому віці, що дозволяє коригувати розвиток суглобів. Однак іноді цей стан може проявитися в підлітковому віці, викликаючи ушкодження навколишнього м'якого хряща – розрив стегнової губи.

Дисплазія ТСС часто передує остеоартриту, відомому як коксартроз. Це відбувається через те, що контакт головки з вертлужною впадиною відбувається по меншій площі, що пришвидчує зношування хряща.

Коксартроз може розвиватися і у людей без дисплазії, але найчастіше це відбувається після 60 років.

Симптоми дисплазії тазостегнового суглоба та коксартрозу

Серед основних ознак дисплазії можна виділити:

• укорочення ноги з ураженого боку;
• кульгавість;
• обмеження рухливості суглоба;
• біль в паху.

Прояви коксартрозу включають:

• біль;
• обмеження рухливості;
• ранкову скутість;
• тріск у суглобі;
• кульгавість.

При наявності подібних симптомів важливо звернутися до лікаря-ортопеда.

Лікування коксартрозу та дисплазії тазостегнового суглоба

Фізіотерапія є рекомендованим методом реабілітації для лікування захворювань опорно-рухового апарату. Лікувальна фізкультура (ЛФК) застосовується як при дисплазії ТСС, так і при коксартрозі.

Існує безліч досліджень, які підтверджують ефективність ЛФК для лікування коксартрозу у дорослих. Це може пояснюватися тим, що дисплазія в більшості випадків лікується в дитинстві з використанням ортезів, гіпсових пов'язок або хірургічних методів.

Кокрейнівський огляд показав, що фізичні вправи сприяють зменшенню болю та покращенню функціональності суглоба у пацієнтів з остеоартритом тазостегнового суглоба. Метааналіз, що включає 1200 учасників, підтвердив, що лікувальна фізкультура, особливо з акцентом на зміцнення м'язів, ефективно знижує болі у пацієнтів з коксартрозом.

Інший підхід до терапії болю – це внутрішньосуглобові ін'єкції. Для цього використовують:

• кортикостероїди;
• гіалуронову кислоту;
• збагачену тромбоцитами плазму.

Кортикостероїди продемонстрували найбільшу ефективність, забезпечуючи полегшення болю до 12 тижнів. Проте ефективність гіалуронової кислоти в літературі суперечлива. Вона може бути більш ефективною, ніж збагачена тромбоцитами плазма, але менш ефективною в порівнянні з кортикостероїдами. Гіалуронову кислоту та плазму використовують у пацієнтів, яким протипоказані ін'єкції стероїдів.

Порівнювати вправи та ін'єкції неправильно: фізична активність рекомендована всім, тоді як ін'єкції призначаються як наступний етап лікування, якщо біль заважає повсякденному життю.

Ін'єкції можуть мати побічні ефекти, такі як біль у місці уколу та запалення суглоба, тому лікар оцінює можливі переваги та ризики перед призначенням. Ефект від ін'єкцій може тривати кілька тижнів або місяців, але в період між курсами важливо продовжувати виконувати фізичні вправи.

Додаткові методи лікування включають:

• зниження ваги при ожерінні для зменшення навантаження на суглоби;
• використання безрецептурних знеболювальних за необхідності чи протягом десяти днів за призначенням лікаря;
• хірургічні втручання залежно від конкретної проблеми з суглобом.