Санкції навиворіт: як ЄС продовжує фінансувати російський режим через нафту та газ

Як Європа вкладається у російські енергоносії

Як повідомляє 24 Канал із посиланням на Foreign Policy, що Угорщина та Словаччина, відомі своєю проросійською політикою, далеко не єдині в Європі, хто продовжує залежати від російських енергоносіїв. Значні суми за них досі сплачують також Франція, Австрія та Іспанія.

Водночас відзначається, що деякі країни ЄС, зокрема Німеччина, значно скоротили свою енергетичну залежність від Росії.

Загальний імпорт викопного палива зменшився на 94%: з 16 мільярдів до приблизно 1 мільярда доларів на місяць, а імпорт вугілля припинився повністю.

Ситуація зі скрапленим природним газом (СПГ) залишається особливо показовою. Зокрема, Франція, Іспанія, Нідерланди та Бельгія значно збільшили обсяги закупівель:

• У 2024 році ЄС імпортував рекордні 16,5 мільйона метричних тонн СПГ з Росії, перевищивши показник 2023 року в 15,2 мільйона тонн.
• Наприкінці 2024 року частка Росії в імпорті природного газу ЄС становила 18%.

Небажання Європи відмовлятися від російського газу автори публікації пояснюють не відсутністю альтернатив, а бажанням наживатися на дешевому російському газі.

За протестами Словаччини стоять її солідні прибутки від "перепродажу та транзиту російського газу" через Україну – близько 1,5 мільярда доларів на рік. Інтереси Угорщини також грошові: "Газпром" продає Угорщині ще більше газу, щоб трейдери в Угорщині могли отримати прибуток від перепродажу третім країнам, "а уряд збирає значну частину грошей у вигляді податків",
– пише Foreign Policy.

Які винятки мають санкції проти російської нафти

Нафтові санкції проти Москви також мають чимало винятків. Сира нафта з Росії продовжує постачатися трубопроводами до Угорщини та Словаччини, а в менших обсягах її купують Бельгія, Австрія та Чехія.

Крім того, нафтопродукти, вироблені з російської нафти, часто потрапляють до ЄС через треті країни. За статистикою, за дев’ять місяців 2024 року країни ЄС імпортували 12,3 мільйона тонн нафтопродуктів із Індії, Китаю та Туреччини, з яких щонайменше 4,8 мільйона тонн були виготовлені з російської сировини.