"Інклюзивна форма навчання дійсно дає результати": досвід найкращої вчительки 2024 Лесі Павлюк

Сьогодні інклюзивна освіта активно впроваджується в Україні. І свого часу клас Лесі Павлюк став піонером цих освітніх змін. Своїм досвідом ділиться переможниця Global Teacher Prize Ukraine 2024, пише 24 Канал, посилаючись на інтерв'ю "НУШ".

Як формувався досвід інклюзивної освіти Лесі Павлюк

З необхідністю набуття знань про інклюзію Леся Павлюк зіткнулася у 2016 році, коли у клас, де вона викладала, прийшла дитина з особливими освітніми потребами. У хлопчика був дуже високий рівень інтелекту, але він мав труднощі в спілкуванні з однолітками, тож процес соціалізації проходив досить складно.

Я не дуже розуміла, як вибудовувати комунікацію із цією дитиною, як допомогти покращити спілкування з рештою однолітків, які завдання краще запропонувати тощо,
– згадує освітянка.

Спочатку клас не був інклюзивним, але потреба у створенні такого уже постала. Тоді не було асистента вчителя, а хлопчик потребував більше моєї уваги, якої вчителька не могла дати, адже потрібно було працювати й з іншими дітьми. Навесні батьки учня самі запропонували перейти на інклюзивну форму навчання з наступного навчального року і пані Леся почала до цього готуватися.

Перечитала всю документацію та вимоги МОН, фахову літературу, консультувалась із працівниками Інституту післядипломної освіти, психологами, питала в них поради, як краще вибудовувати взаємодію під час інклюзивного навчання,
– розповідає вчителька.

Саме у той час вона відкрила для себе освітньою кінезіологією і використовує її досі. Вправи з освітньої кінезіології – це наука про розвиток розумових здібностей і фізичного здоров’я за допомогою певних рухових вправ. Вони формують нейронні зв’язки між двома півкулями мозку та розвивають їх, а ще покращують мовлення та концентрацію уваги.

Уже з нового 2016 – 2017 навчального року її клас став інклюзивним, а також отримав асистента вчителя, точніше асистентку, яка могла більше уваги приділяти дітям з ООП. Згадує, що зусилля не були марні, а той хлопчик став значно спокійнішим, впевненішим, бо знав, що поруч із ним є людина, яка завжди може йому допомогти та підтримати. Уже в 4 класі йому вдалося покращити комунікацію з однолітками. Зараз він навчається уже без допомоги асистента.

Тому інклюзивна форма навчання дійсно дає результати, хоча, звісно, кожен випадок індивідуальний, і часом школа може не дати дитині всіх тих можливостей, які пропонує, скажімо, спеціальний заклад освіти. Усе залежить від потреб,
– коментує пані Леся.

Леся Павлюк наголошує і на тому, що вчителям під час інклюзивної форми навчання варто бути готовими до того, що доведеться спілкуватися з різними спеціалістами з інклюзивно-ресурсних центрів – логопеди, дефектологи, психологи тощо. Але цього не варто цього боятись, адже фахівці ІРЦ можуть допомогти та дати пораду.

Учителі не можуть знати про все, тому слід постійно вчитися. Вона пригадує, що теж навчалася працювати з дітьми з ООП. Зокрема, приходила в ІРЦ, консультувалася, питала, як краще, щоб справді надати якісну допомогу дитині й організувати для неї освітній процес.

Пані Леся зауважує, що педагоги мають врахувати той факт, що діти з особливими освітніми потребами можуть поводитися по-різному, але не завжди якась їхня поведінка чи емоція спрямована суто на вас, чи через вас. Потрібно вміти дистанціюватись від цього та приймати такі особливості.

Крім того, така освіта формує толерантне ставлення у дітей, а потім і в дорослому житті, до людей з особливими потребами. Що так важливо для нашої держави.