Між болем і порятунком: як працюють гвардійські медики в стабпункті

Про героїзм та надлюдські зусилля лікарів 2-ї Галицької бригади та бригади "Червона Калина", а також про особливості військової медицини – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Яку допомогу надають у стабілізаційному пункті

Лікар-травматолог бригади "Червона Калина" НГУ Іван Грига каже, що зараз у стабілізаційному пункті надають набагато більше допомоги, ніж 2 роки тому.

Цей стабпункт – це місце, де зупиняються кровотечі, лігуються судини, накладаються пов'язки, стабілізуються пацієнти перед евакуацією до місць подальшого лікування. Тут є всі умови для того, щоб пацієнт звідси стабільний поїхав на подальше лікування. Тут пацієнта рятують,
– пояснює лікар.

Лікарі стабілізаційного пункту бригади "Червона Калина" / Фото 24 Каналу

Він додає, що лікарі розвиваються та вдосконалюють своїх професійні навички. Поранення, які раніше лікували 3 місяці, тепер лікують за місяць. Завдяки цьому бійці можуть швидше повернутися у свій підрозділ.

Як проходить евакуація та лікування пораненого бійця

Іван Грига розповідає, що спершу батальйони евакуйовують бійців з передової на пункт передачі. Після цього там їм надають лікарську чи фельдшерську допомогу та відвозять у стабілізаційний пункт.

Санітар Андрій додає, що інформація про поранених надходить через рацію. Там уточнюють у якому стані наразі перебуває боєць. За його словами, поранення бувають як легкі, так і середні та важкі. Бійців зустрічають з каталками. Проте іноді вони можуть дійти до центру самотужки та потребують лише незначної допомоги.

Уже в стабілізаційному пункті лікарі оглядають пораненого та надають йому допомогу.

Лікарі стабпункту надають допомогу пораненим бійцям: дивіться відео

Лікарі кажуть, що характер поранень бійців змінився. Якщо раніше 80% всіх травм були результатом артобстрілів та мінних обстрілів, то зараз 80% – це травми, спричинені FPV-дронами. Внаслідок атак цими безпілотниками військові отримують осколкові проникаючі сліпі поранення.

Медики зауважують, що, оскільки ці осколки здебільшого алюмінієві, їх важче шукати та вилучати. Це пов'язано з тим, що їх є багато і переважно вони дуже маленьких розмірів.

Лікар-хірург 2-ї Галицької бригади НГУ Віталій Бурий зазначає, що пацієнтів можна поділити на легкі та важкі, але випадки у стабілізаційному пункті бувають різні. Він пояснює, що навіть під час обстеження невеликого поранення, можна виявити, що воно є проникаючим і внаслідок цього розвинулася внутрішня кровотеча.

Лікар-хірург 2-ї Галицької бригади Віталій Бурий / Фото 24 Каналу

Медики зазначають, що кожен випадок є унікальним та додають, що той самий турнікет може як врятувати, так і зашкодити.

За їхніми словами, коли є невелика кровотеча, її можна зупинити накладанням звичайної пов'язки. Окрім цього, часто турнікети накладають в неправильних місцях, а якщо він стоїть понад 6 годин – це може закінчитися ампутацією кінцівки.

Чим військова медицина відрізняється від цивільної

Медики розповідають, що насамперед робота у стабілізаційному пункті є морально важкою. Зокрема, кажуть, що боляче усвідомлювати від'ємний результат тоді, коли зробили все, що могли.

Важко казати бійцю, що все буде добре, хоча, наприклад, лікар вже розуміє, що ампутації не уникнути. Та ми маємо, перш за все, його заспокоїти. Запевнити, що все буде добре,
– каже Віталій Бурий.

Водночас Іван Грига додає, що жарти та гумор – це найкраща допомога для всіх бійців, які потрапляють до стабпункту.

Там зазначають, що найбільшою проблемою наразі є це швидкість евакуації з поля бою. По-перше, потрібно мати транспортний засіб, щоб евакуювати бійця. Віталій Бурий каже, що раніше їм вдавалося евакуйовувати бійців на пікапі та швидко тікати, однак, через російські дрони тепер такі виїзди за пораненими бійцями стали надто небезпечними.

Лікарі додають, що росіяни навмисно "полюють за еваками", попри те, що точки евакуацій можуть бути далеко від позиції. Внаслідок цього траплялися випадки, коли бійці з турнікетом і пораненням самі виходили під ураження, тому що їх не було чим забрати.

По-друге, медики пояснюють, що допомогу потрібно надавати швидко та якісно. Окрім цього додають, що робота лікаря не тільки допомагати при пораненнях, а й лікувати різноманітні хвороби військових.

Описуючи особливості своєї роботи, медики кажуть, що лікар має бути емпатичним. Проте не боятися зробити людині боляче і надати допомогу.

Всі медики – це профдеформовані люди. Вони, як правило, емоційно стабільні. Коли за роботою – вони, як кремінь. Тут немає місця вигоранню. Ми тут рятуємо людські життя,
– каже Іван Грига.

Медики зазначають, що військова медицина відрізняється від цивільної тим, що тут не має часу радитися. Проте саме завдяки цьому відбувається професійний зріст лікарів, адже "тут доводиться робити речі, про які колись тільки читав".

Попри напруженість та інтенсивність роботи на стабпункті, усі дії медиків чіткі та злагоджені, як механізм годинника. Тут кожен вкладає зусилля в те, щоб врятувати якомога більше життів.