У травні 2024 року російські загарбники розпочали нову наступальну операцію на Харківщині у напрямках Харкова та Вовчанська. Та після провалу цієї кампанії ворог зупинятися не хотів.
4 липня 2024 року ворог вирішив спробувати створити ще один плацдарм у регіоні та захопив прикордонне село Сотницький Козачок. Проте "успіх" ворожих військ був мінливим і вже через тиждень населений пункт був повернений під контроль України.
Однак ця операція була складною та вимагала ретельної підготовки, адже місцевість та погодні умови на той час не грали на руку українським бійцям.
Та попри все бійцям ССО спільно з підрозділами інших родів військ вдалося успішно вибити росіян із Сотницького Козачка. Як це було – читайте в ексклюзивному матеріалі-реконструкції 24 Каналу.
"Донецька" ДРГ на Харківщині
4 липня. У мережі з'являються повідомлення про ще один наступ росіян на Харківщині. Російські пропагандисти намагалися створити великий інформаційний шум, щоб існувала видимість атаки ворожих військ у напрямку міста Золочів, що за менш ніж 20 кілометрів від кордону.
На тлі активізації росіян на Куп'янщині, боїв у Липцях та у Вовчанську, "новий наступ" в районі Сотницького Козачка за задумом ворога мав виглядати як "ще одна катастрофа".
Та що ж відбулося насправді? Як стало відомо 24 Каналу з власних джерел, за "наступом" на Сотницький Козачок стояв 245-ий полк російської армії під командуванням полковника Козанчакова з позивним "Моздок". Однак для реалізації цієї операції йому в підпорядкування передали 9-ту роту "тероборони" квазіутворення на Донеччині.
Самі ж "тероборонівці" скаржилися, що їх змусили іти в село без попередньої розвідки населеного пункту, вогневої підтримки чи бронетехніки. Особливо їх розчаровувало те, що їм обіцяли, що завданням буде охорона уже захоплених територій, а не штурм нових.
Та все ж ворожий задум спершу вдався – ДРГ у вигляді 9-ї роти "тероборони" з окупованої Донеччини зайняла село Сотницький Козачок. Водночас пропаганда розповідала про повний контроль над населеним пунктом та нові успіхи на цьому напрямку.
Сотницький Козачок на карті
Про повний контроль над селом загарбниками не йшлося, але все ж населений пункт вони зайняли. Та, замість створення нового успішного для ворога інфоприводу, вже невдовзі стався провал для окупантів.
Звільнення Сотницького Козачка: початок
Поява ще одного напрямку тиску на Харківщину була не надто приємним епізодом, хоч за межі Сотницького Козачка на той момент ситуація не виходила. Однак якби українські війська проігнорували окупацію ще одного прикордонного села, то ворог міг би відправляти додаткові війська й атакувати в напрямку Золочева.
Тому звільнення Сотницького Козачка мало дві мети. Перша – запобігти новим атакам в цьому напрямку, давши відсіч окупантам. Друга ж – під корінь знищити російське ІПСО про катастрофу на Харківщині та новий "новий наступ".
Що ускладнювало це завдання – так це розташування села і погодні умови. Бійці 8-го полку ССО кажуть, що район Сотницького Козачка розташований у яру, на горбистій місцевості, усюди багато кущів, через що видимість лише 15 – 20 метрів. А спека в той час була понад 30 градусів.
Після наради та обговорення плану, було вирішено – бійці ССО виходять пізно ввечері з 10 на 11 липня.
Нас у групі спецпризначенців було п’ятеро. Завдання було таким: зайти в населений пункт і звільнити його від живої сили ворога. А працювати мали за наступною схемою: ми зачищаємо певну територію й будівлі, після чого там з’являються наші "погранці", закріплюються, а ми йдемо далі. Зупинилися, залишили машину в посадці, замаскували, пішли за маршрутом. До села – кілометра півтора. І тут раптом з'являється якийсь місцевий "обморок" на жигулях з увімкненими фарами, й одразу засвітився. О**и помітили його з гори, почали "накидати" в його бік артилерією. Ми вже трохи відійшли від точки висадки, коли побачили приліт у той "п'ятачок", а згодом – як звідти замайорів димок. Аж защемило трохи від розпачу – машина була хороша… Чудово розумієш, що на війні подібні речі – витратний матеріал, і все одно шкода,
– пригадує боєць ССО на псевдо "Старий".
Та все ж цей епізод жодним чином не вплинув на хід операції, група спецпризначенців рушила далі в напрямку села.
Однак ще однією проблемою була відсутність даних про кількість живої сили ворога і місця його дислокації, тому постійно доводилося бути пильним, аби не потрапити росіянам на очі. Ну і, звісно, доводилося також дивитися під ноги, аби не натрапити на міну чи розтяжку, бо росіяни залишають це "добро" усюди.
Повільно, крок за кроком бійці дісталися до стежки зі свіжими слідами. Було очевидно – це ворожий слід. То ж цією стежкою спецпризначенці дійшли до будинків. Завдання спрощувало те, що у Сотницькому Козачку не було жодного цивільного мешканця. Навесні 2024 року там мешкала 31 особа, 30 евакуювали під час загострень влітку, 1 жінку вбили росіяни під час обстрілу, тож її поховали у селі.
Тому якщо зараз хтось і є в будинках – то тільки окупанти.
Ворог чекав і думав, що на крок попереду
Бійці 8-го полку ССО зайшли в село та почали перевіряти першу хату. Чисто. Рушили до наступної. І там чекав неприємний сюрприз.
Відчинивши двері, бійці побачили кулемет, спрямований на них. Тому спецпризначенці одразу закидали хату гранатами. Однак пізніше виявилося, що це була приманка, яку росіяни створили, очікуючи на українських військових. Росіяни були впевнені, що вони на крок попереду – загарбники обладнали в будинку позицію та розставили розтяжки, які здетонували від вибухів гранат, однак нікого в будинку тоді не було. Один боєць зазнав уламкового поранення руки. Медик одразу ж надав необхідну допомогу і бійця відправили на місце евакуації.
Під час тієї операції наша група працювала із засобами РЕБ та автоматами Minimi. На одній із ділянок напоролися на "монки" (Протипіхотну осколкову керовану міну спрямованого ураження МОН-50 – 24 Канал), штатних інженерів поруч не було, щоб робити коридор для подальшого просування, тож позицію закріплення намітили на найближчому подвір’ї,
– розповідає "Старий".
Minimi / Інфографіка Єдиного рекрутингового центру ССО
Далі бійці підійшли до погреба, де переховувалися "тероборонівці" з окупованої Донеччини. "Старий" та його побратим "Норберт" почали діяти за класичною схемою – один відчинив двері, а інший почав закидати підвал протипіхотними осколковими ручними гранатами дистанційної дії РГД-5.
Через кілька секунд спецпризначенці побачили в отворі дверей автомат Калашникова, який націлювався на бійців. Вони ледве встигли відстрибнути вбік та почали у відповідь стріляти з нарізного карабіна DDM4.
DDM4 / Інфографіка Єдиного рекрутингового центру ССО
Разом з напарником "Норбертом" закинули дві "ергедешки" і в кінці закріпили "терміком" (термобарична ручна граната РГТ-27 – 24 Канал). У замкненому приміщенні – дуже потужна штука. Тож у підвалі стіни майже склалися, все затихло. Нам туди й лізти вже сенсу не було. Таким чином, ми свою роботу виконали. З мінімальними втратами. А прикордонники закріпилися в селі,
– пригадує боєць "Старий".
РГТ-27 / Інфографіка Єдиного рекрутингового центру ССО
План росіян, який зазнав краху
Звісно, бійці ССО не розкривають усіх деталей цієї операції. Проте найкрасномовнішим свідченням про неї є перехоплена доповідь одного з підрозділів ворожої армії одразу ж після нічного бою в Сотницькому Козачку.
Доповідаємо, що рапорт товариша "Моздока" від 26.06.2024 про те, що весь населений пункт Сотницький Козачок знаходиться під контролем збройних сил Росії, має свідомо неправдиву інформацію. 9 рота тероборони "ДНР" вимушена була виконувати в цьому районі стримуючі дії, через що зазнала великих втрат особового складу. Проте тих, хто залишився живим, сьогодні, 11.07.2024, змушують утримувати позиції в населеному пункті Сотницький Козачок за наказом полковника Казанчакова,
– йдеться у доповіді.
Створити гучний прецедент росіянам не вдалося. Залишки "тероборонівців" були знищені під час зачистки, у селі закріпилися бійці Держприкордонслужби.
Село Сотницький Козачок знаходиться впритул до лінії кордону. Тут також бачимо активність ворога, однак йому не вдається здійснити спроби зайти на нашу територію, бо діями підрозділів ДПСУ за підтримки більш потужних засобів підрозділів ЗСУ вдається попереджати цим спробам,
– заявив речник ДПСУ Андрій Демченко після звільнення села.
Боєць 8-го полку ССО "Старий" каже, що бої в Сотницькому Козачку він запам'ятав назавжди, адже подібного досвіду у нього раніше не було, насамперед – у такому ближньому контакті з росіянами. Проте спецпризначенець не приховує захвату від участі в такій операції.
Для мене ця історія на Харківщині справила неабияке враження. Адреналін зашкалював! Три літри води після того випив. Адже раніше на такій відстані в бойовому контакті з ворогом стикатися не доводилося. Все більше працював на дальній дистанції — із гвинтівкою, мінометом… А тут вийшло метра півтора. Але нічого – впорався! Ось де знадобився вишкіл навчального центру! У тому бою отримав чималий досвід. ССО – то справді особлива школа. Злагодження в групі, яку ми відпрацьовували на заняттях до автоматизму, – безцінне, допомагає і рятувати життя, і виконувати завдання командування,
– наголошує "Старий".
Боєць 8-го полку ССО / Фото, надане 24 Каналу
Як долучитися до Сил спеціальних операцій
Зателефонувати за номером 0800357174.
Заповнити анкету на сайті або в боті.
Завітати в офіси: місто Київ, Оболонська набережна, 7 (Корпус 1); місто Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.
Графік роботи: 9:00 – 18:00.
ССО в Instagram.
Телеграм-канал.
Якщо ви чули про Сотницький Козачок і моніторите карту DeepState, то, ймовірно, ви бачили, що зараз село знову позначене як окуповане. Річ у тім, що російські ДРГ нікуди не зникли, вони активні на всьому прикордонні – на Чернігівщині, Сумщині та Харківщині.
Після звільнення села росіяни ще щонайменше 3 рази заявляли про його повторне захоплення, що не відповідало дійсності. Однак продовжувалися обстріли, а також була інформація про бої у жовтні. 16 листопада знову з'явилася інформація про нібито окупацію села і відповідні позначки на мапі DeepState, проте у Золочівській громаді це спростували. Від тоді про ситуацію в Сотницькому Козачку інформації немає.
Проте можна сказати напевно, що нові атаки росіян у напрямку села після початку Курської операції інформаційно точно вже не досягали того ефекту, що в липні, коли ворог створював видимість того, що може захопити Харківщину.
Майже знищене і безлюдне прикордонне село на Харківщині росіяни у листопаді намагалися подати як велику перемогу, хоч і взагалі сумнівно, чи ворогу вдалося туди зайти. Однак історію Сотницького Козачка росіяни швидко прибрали з пропагандистських методичок, оскільки вони зазнали краху.
Кожна російська невдача – результат важкої та клопіткої роботи українських воїнів. Тому завдання кожного, хто зараз у тилу – підтримувати наших захисників та захисниць. Найпростіший спосіб це зробити – задонатити на збір на потреби військових. Саме для цього працює наш благодійний Фонд24 – тут ви можете знайти збори на актуальні потреби різних підрозділів та звіти за вже пророблену роботу. Переходьте за посиланням та долучайтеся.