Історії ветеранів війни: Андрій Бурдяєв після боїв на Донеччині долучився до рідного підприємства

Кожна історія ветеранів – це неймовірний приклад стійкості і мужності українців під час війни, але також це і важливе питання — реінтеграція ветеранів у суспільство залишається великим викликом. Реінтеграція ветеранів має бути не лише матеріальною, а й моральною. Людям потрібно знати їхні історії, розуміти, чому вони заслуговують на повагу і допомогу. Ветерани віддали частину себе заради спокою й безпеки інших, і суспільство повинно прийняти їх із вдячністю, не змушуючи адаптуватися до нової реальності самостійно. Для цього потрібна спільна робота держави, бізнесу та громади: створення програм підтримки, працевлаштування, психологічної допомоги і просвітницьких кампаній. Як доводить досвід таких компаній, як Ferrexpo, які надають підтримку своїм співробітникам-ветеранам, такі ініціативи можуть змінювати життя і допомагати людям відчувати себе потрібними.

Історія ветерана Бурдяєва: доброволець, що пережив пекло і повернувся

Ольга Капуріна – вчителька фізики зі школи №3 міста Горішні Плавні, ділиться непростими моментами війни, що змінила її життя та життя її родини. Коли війна увірвалась у її життя, Ольга відчула холод страху і невизначеності. Її чоловік, Андрій, працівник Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, відразу вирішив стати добровольцем. Цей вибір вразив її, але водночас викликав гордість і віру у силу родини.

Рішення стати добровольцем чоловік Ольги Андрій Бурдяєв прийняв без вагань. Попри вагання дружини, яка намагалася його зупинити, він твердо вирішив стати на захист України. "Якщо я не той, якщо Федя чи Вася не той, то хто тоді той?" — ці слова стали його внутрішнім аргументом. Пройшовши навчання сапера, він потрапив у найгарячіші точки фронту: Лисичанськ, Соледар, Білогорівка.

На фронті Андрій пройшов через пекло боїв під Соледаром, витримуючи постійні обстріли та холод. Серед постійних обстрілів та виснажливих днів окопного життя Андрій і його побратими трималися завдяки злагодженості, підтримці один одного та гумору. Історії про бойового кота Васю, що пережив контузію, чи про мишу на ім’я Петрович, яку рятували від загибелі, стали промінцем світла у ті похмурі дні.

Важливу роль у житті Андрія під час війни відіграла підтримка рідного підприємства. Полтавський ГЗК Ferrexpo постійно надсилав необхідне спорядження: від теплих черевиків до якісних аптечок. Андрій згадує, як ці речі викликали справжнє захоплення у його побратимів, адже кожна деталь допомагала вижити в умовах фронту.

Ольга також не залишилась осторонь боротьби. Її учні, колеги зі школи та рідний комбінат підтримували родину: збирали кошти на необхідне для фронту, організовували благодійні ярмарки, передавали спорядження. Її школа стала не лише місцем роботи, а й опорою, яка допомогла впоратися із викликами.

Повернення та реабілітація: як ветеран Андрій Бурдяєв повернувся до цивільного життя і роботи

Повернення Андрія після 16 днів безперервних атак стало справжнім дивом, яке в родині пов’язують з Божою милістю. Рідні обійми, радість колег та навіть випадкова зустріч із жінкою, чоловік якої ще воює, подарували Андрію відчуття миру, якого так бракувало. Особливо теплими були слова дружини, яка разом з ним пройшла всі тяготи: "Ти мерз — мерзла і я. Ти не спав — не спала і я".

Повернення Андрія додому супроводжувалось складною реабілітацією, але завдяки підтримці Ferrexpo, яка організувала не лише медичну допомогу, а й сімейний відпочинок, чоловік зміг повернутися до праці. Для Ольги ця допомога – приклад того, як важливо забезпечувати надійний тил для тих, хто воює.

Історію цієї родини варто почути, бо це розповідь про вибір залишатися вірними своїй країні, підтримувати рідних і долати усі страхи на шляху до перемоги.

Андрій Бурдяєв — людина, яка з дитинства звикла долати страхи та відкривати нові горизонти. Екстремальні захоплення, такі як стрибки з парашутом, готували його до випробувань, які принесла війна. Проте ніщо не могло підготувати до вибору, який постав перед ним у лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення.

Окремою вдячністю Андрій відзначає волонтерів та українців, які не припиняють допомагати. Малюнки дітей, які прикрашали стіни бліндажів, чи солодощі, які потрапляли у посилки, додавали сили йти вперед.

Історія Андрія та Ольги — це історія про єдність, відвагу та людяність, які допомагають вистояти у найважчі часи.