Потрапив під обстріл КАБами на Курщині. Згадаймо Дмитра Грицая

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Грицая. 

Дмитро Грицай (позивний Астерікс), перебуваючи у Курській області РФ, 15 вересня 2024 року отримав поранення, несумісне з життям. Про це повідомила Львівська міська рада. 

Грицай народився 9 серпня 1985 року у Львові. Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №91 міста Львова.

Впродовж життя переважно працював у будівельній сфері, у тому числі й за кордоном. У вільний час захоплювався рибальством та грибництвом. За словами рідних, був надзвичайно доброю, безвідмовною людиною. У 2007 році втратив батька і важко переживав його смерть.

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Боронив суверенітет та територіальну цілісність України у лавах 21-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Воїн боровся з окупантами на Донеччині, Харківщині й Миколаївщині. Під час проходження служби отримав звання «молодший сержант», отримав медаль «За службу українському народу» та неодноразово відзначався військовим командуванням.

«15 вересня 2024 року зранку Дмитро ще говорив зі своєю мамою та донькою, був веселим та збирався зі своїми побратимами на відпочинок, але приблизно о 16 год коли хлопці на чолі з Астеріксом їхали на відпочинок, окупанти випустили керовані авіаційні бомби (КАБ) по машині хлопців. Керуючи машиною, Астерікс врятував своїх побратимів, але, на жаль, сам загинув від поранень, несумісних з життям. Грицай Дмитро (Астерікс) загинув 15.09.2024р. у Курській області, йому було 39 років», – розповіла у петиції, опублікованій на сайті президента України, дружина полеглого воїна, Вікторія Грицай.

Рідні кажуть, що у свої останні місяці життя Дмитро Грицай був дуже щасливий.

Чин похорону захисника Дмитра Грицая відбувся 24 вересня 2024 року у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, після загальноміської церемонії прощання на площі Ринок воїна поховали на Личаківському кладовищі.

У Дмитра Грицая залишилася мама, дружина і донька.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.