Цивільні свідки воєнних злочинів виступили перед депутатами парламенту Нідерландів, щоб розповісти про наслідки війни Росії проти України й обговорити шляхи притягнення країни-агресора до відповідальності.
Особливу увагу надали впливу війни на дітей, які належать до однієї з найвразливіших категорій. Про це повідомила комунікаційна команда благодійного фонду «Голоси дітей».
Так, своєю історією з політиками поділилася 17-річна Ольга (прізвище не називають з міркувань безпеки), яка повернулася після десятирічної російської окупації, щоб жити й навчатися в Україні.
«Жити в окупації — це жити в страху. Завжди боятися бути тим, ким ти є. Я жила в окупації із семи років. Війна прийшла в моє рідне місто влітку 2014 року. Вона почалася з вибухів. А ще з блокпостів, на яких якісь невідомі чоловіки зі зброєю перевіряли у всіх документи. Моя бабуся тоді сказала: “Я теж була дитиною, коли в 1942 році дізналась, що таке війна”. Мені стало страшно. “Ми всі загинемо?” — спитала я в мами. Ми не померли, але вмерло наше звичне життя», — розповіла вона під час виступу.
Ярослав Базилевич, сім'я якого загинула внаслідок російського обстрілу у Львові влітку 2024 року, також розповів свою історію нідерландським парламентарям.
«Наш будинок ущент зруйновано. Серед бетону й пилу лежали речі, які нагадували про моменти спокійного життя, мрії та майбутнє, яке ми так і не побачимо разом. Росія забрала все в мене. Те, що сталося з моєю родиною, — це тяжкий воєнний злочин, вчинений росією, акт геноциду проти українського народу. Я хотів би, щоб це був останній такий трагічний випадок, але, як ми бачимо, росія досі безкарно продовжує свою незаконну агресію», — розповів чоловік.
Окрім цього, психологиня фонду «Голоси дітей» Юлія Тукаленко розповіла про психологічні труднощі, з якими стикаються діти, що повернулися на підконтрольну Україні територію.
«Ми не знаємо, у якому стані ті діти, які залишаються в окупації чи депортовані на територію РФ. Але ті, які повертаються, вражають силою і стійкістю. Деякі з них працювали після школи, щоб лише зібрати гроші собі на виїзд (дорога з окупації — це не лише страшно, а й дорого). Ці діти їдуть самі, якщо батьки не підтримують їхню патріотичну позицію. Вони витримують багатогодинні допити й обшуки ФСБ на кордоні. Ми радіємо кожній дитині, якій це вдалося. Але на окупованих територіях залишаються тисячі. Сотні тисяч дітей. Що з ними відбувається, ми можемо лише здогадуватись», — зазначила фахівчиня.
Благодійний фонд «Голоси дітей» закликає міжнародну спільноту долучитися до обговорень, підтримати зусилля України в притягненні винних до відповідальності й створенні умов для відновлення життя постраждалих дітей і дорослих.
Читайте також:
- Росія продовжує чинити в Україні злочини проти людяності, — звіт Human Rights Watch за 2024 рік
- Дослідження «(Не)повернення дітей»: Станом на серпень в Україну повернули 388 викрадених росіянами дітей
Фото: «Голоси дітей»
Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.