Путін хоче нової Ялти. Як пропаганда використовує 80-річчя конференції в Криму
Цьогоріч виповнюється 80 років від Ялтинської конференції. Домовленості, досягнуті між лідерами тодішнього альянсу — Франкліном Делано Рузвельтом, Вінстоном Черчиллем і Йосипом Сталіним — заклали основу для міжнародного порядку після Другої світової війни. Однак цей порядок зазнав глибоких трансформацій, зокрема через розпад СРСР і подальшої євроатлантичної інтеграції країн, які колись входили до його складу чи сфери впливу. Анексія Криму у 2014 році ознаменувала важливий поворотний пункт у розпаді Ялтинсько-Потсдамської системи світу, сигналізуючи про повернення до політики сили та відмову від норм, установлених після Другої світової війни.
Центр національного спротивуповідомляє, що Кремль запланував телеміст із нагоди річниці Ялтинської конференції між студіями у Сімферополі, Великій Британії, Франції та США. «Під час ефіру влада РФ планує поширити меседжі про нацизм в Україні та про застарілість сучасного світового порядку. Наразі ворог шукає партнерів на Заході, хто розіграє з ними цю виставу», — йдеться у повідомленні.
З нагоди річниці глава МЗС Андрій Сибіга написав у мережі X: «80 років тому в Ялті кувався повоєнний порядок і сфери впливу. Сьогодні Путін хоче нової “Ялти”, нових кордонів і сфер впливу. Заради безпечного світу необхідно відкинути нелегітимні вимоги агресора. Натомість його треба примусити до справедливого миру».
Через вісімдесят років після Ялти світ по-різному інтерпретує спадщину конференції. Для Заходу це необхідний, але недосконалий компроміс, який заклав основу для міжнародної співпраці, а Росія використовує його як інструмент для виправдання своєї неоімперіалістичної політики.
Те, що почалося у Ялті, у Криму й закінчилося
Ялтинська конференція, яка відбувалася 4—11 лютого 1945 року, і Потсдамська конференція 17 липня — 2 серпня 1945 року встановили геополітичні рамки післявоєнного світу. По-перше, йшлося про фактичний поділ впливу, Східна Європа опинилася під радянським контролем, а Західна Європа відходила Сполученим Штатам і їхнім союзникам. По-друге, було сформовано Організацію Об’єднаних Націй як механізм колективної безпеки та розв’язання конфліктів. По-третє, відбулася демілітаризація та денацифікація; Німеччина була розділена та реформована, щоб запобігти ймовірній агресії з її боку.
Баланс пост’ялтинського порядку почав поступово змінюватися з закінченням холодної війни. У 1991 році Радянський Союз розпався, зруйнувавши біполярний світовий порядок, а Східна Європа позбулася домінування Росії. Колишні радянські республіки взяли курс на євроатлантичну інтеграцію.
У 1999—2004 роках відбулося розширення НАТО та Європейського Союзу, до Альянсу та ЄС приєдналися члени Варшавського договору та колишні радянські республіки — Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. Приєднання цих країн до західних альянсів фактично підірвало сферу впливу Росії. У 2008 році російські війська вдерлися на територію Грузії під приводом захисту від Тбілісі проросійських сепаратистських сил Цхінвальського регіону (російська назва — Південна Осетія). Втручання Росії в Грузію було явним викликом ідеї суверенітету після холодної війни. У 2014 році відбулося незаконне захоплення Криму Росією, що стало прямим порушенням основоположного принципу непорушності кордонів, сигналізуючи про кінець глобального консенсусу після Другої світової війни.
- Читайте також: «Слабке, безумне та цинічне» НАТО: суперечливий образ головного антагоніста російської пропаганди
Незаконне захоплення Криму та подальша війна проти України поклали остаточний кінець системі домовленостей великих держав щодо запобігання війнам у Європі. А також продемонстрували слабкість і неефективність міжнародних інституцій, неспроможність ООН і західних держав запобігати агресії або встановлювати тривалий і справедливий мир.
- Читайте також: Ефективні чи марні: чому міжнародні організації весь час лише «стурбовані»
Такий зручний історичний ревізіонізм
Російські державні медіа та політичні еліти все більше використовують спадщину Ялтинської конференції для виправдання сучасних геополітичних амбіцій. Приміром, у червні 2020 року в статті, присвяченій 75-річчю «Великої Перемоги», Путін писав:
«Історичний ревізіонізм, прояви якого ми спостерігаємо зараз на Заході, причому насамперед щодо теми Другої світової війни та її підсумків, небезпечний тим, що грубо, цинічно спотворює розуміння принципів мирного розвитку, закладених у 1945 році Ялтинською та Сан-Франциською конференціями. Головне історичне досягнення Ялти й інших рішень того часу полягає у згоді створити механізм, який дозволив би провідним державам залишатися в рамках дипломатії при розв’язанні розбіжностей, що виникають між ними».
Менше, ніж через два роки потому «в рамках дипломатії» Путін здійснив повномасштабне вторгнення в Україну, а за шість років до того анексував Крим і почав війну на сході України. Чим ознаменував повний крах Ялтинсько-Потсдамської системи.
Російська пропаганда запевняє, що це Захід порушив «дух Ялти» через розширення НАТО та «підрив» безпеки Росії. Мовляв, «Ялта» легітимізувала право Москви здійснювати контроль над колишніми радянськими державами, а їхня демократизація та «втручання» Заходу — нелегітимне. Приміром, у статті, присвяченій конференції, очільник російського МЗС Лавров пише, що Захід нібито зрадив принципи «Ялти». Зокрема, за його словами, новий американський держсекретар Марко Рубіо сприймає новий світопорядок як зброю, яка використовується проти інтересів США. «Тобто неугодний тепер не тільки Ялтинсько-Потсдамський світ із центральною роллю ООН, але вже й “порядок, заснований на правилах”, який, здавалося б, утілював егоїзм Заходу в епоху після холодної війни», — написав Лавров, додавши, що «повернення до колишнього стану речей, яке досі відстоювали США та їхні союзники, не станеться, оскільки демографічні, економічні, соціальні та геополітичні умови змінилися безповоротно».
- Читайте також: Ялта-3, фінляндизація, корейський сценарій. Чи Путін насправді готовий обговорювати щось, окрім плану капітуляції України
Основна державна пропагандистська інформаційна агенція Росії у матеріалі, присвяченому річниці Ялтинської конференції, написала: «велика трійка гарантувала мир на Землі на наступні 50 років, а з цього моменту минуло вже 80. Гарантований мир наступні приблизно 50 років і тривав, за винятком локальних подій — і ні в Європі, ні Америці не було воєнних подій глобального масштабу». Іншими словами, російські пропагандисти стверджують, що «термін придатності» Ялтинсько-Потсдамського світопорядку закінчився, а світ потребує нових геополітичних альянсів і чергового переділу сфер впливу.
Асоціювати себе з гравцем під час нібито нової Ялтинської конференції Росії запаморочливо зручно — адже йдеться про формування нового світового порядку, як це було в 1945 році. Та нинішня Росія має набагато слабшу позицію на геополітичному полі, аніж СРСР тоді, тож аж ніяк не тягне на роль полюса у біполярному світі. Це апелювання вигідне Москві, адже створює хибне уявлення збереженої величі. Ностальгія за минулим і прив’язування себе до великих дат і гучних подій із минулого містить ще одну властиву окупантам рису — під виглядом ідей про уявний мир заморозити війну й згодом розширити претензії на нові території. Мовляв, тоді, у 1945 році, на фоні невідворотної поразки Гітлера радянці надали платформу для перемовин, тож Москва як правонаступниця СРСР могла би зробити це вдруге.
- Читайте також: «Велика вітчизняна» проти Другої світової
Проте нині Путін вибудовує свою політику радше за прикладом Гітлера, аніж Сталіна. А Гітлер на час утворення Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин уже втратив свою суб’єктність. Ба більше, якщо вже й проводити паралелі нинішнього російського диктатора зі Сталіним, то останній вів переговори на Ялтинській конференції з позиції сили: його армія фізично мала під своїм контролем ті території, на які претендувала впливати надалі. Путін нічим подібним похвалитися не може і його так звані «реалії на землі» не дають йому права зазіхати на геополітичне лідерство.
Імперіалістична «Ялта-2»
У 2023 році кримські чиновники говорили про Крим, який нібито «знову стане центром світової політики», а місцеві медіа почали фантазувати на цю тему публікаціями в стилі «Ялтинська конференція 2.0: чи є у Криму шанс знову зупинити кровопролиття». Нині ж, за версією Кремля, настав час проводити «Ялту-2». Москва готова на це, але за умови, що у можливій конференції «Ялта-2» дві з трьох сил будуть антизахідними. Таку думку висловив прессекретар Путіна Пєсков; мовляв, у «Ялті-2» замість Великобританії буде Китай.
- Читайте також: 50 відтінків реакцій Росії на розширення НАТО: як бажання Москви приєднатися до Альянсу обернулося конфронтацією
Конференція 1945 року заклала початок міжнародного права в сучасному його вигляді, а захопленням Криму Росія знехтувала тими принципами міжнародного права, які вона колись допомогла встановити. Росія весь час намагається ігнорувати цю історичну реальність і перекладати відповідальність за свою агресію на Західний світ, винуватити США і НАТО у «провокуванні» Москви.
Зі зміною світового порядку віяло геополітичних можливостей виглядає так:
Повернення до біполярного світу, коли глобальна політика повернеться фактично до умов холодної війни, з двома панівними супердержавами, які змагаються за вплив, — імовірно, Сполученими Штатами та Китаєм. Росія може зблизитися з Китаєм, сформувавши авторитарний блок проти західних демократій.
Багатополярний глобальний порядок, коли вплив розподілиться між кількома центрами, включаючи США, Китай, Європейський Союз і нові регіональні держави, такі як Індія та Бразилія.
Світ може відійти від великомасштабних альянсів, ставши фрагментованим і регіоналізованим, а великі держави стають регіональними центрами та зосереджуються на впливові на своїх безпосередніх сусідів, а не на досягненні глобального домінування.
Як ідеться в матеріалі Bloomberg, нині Кремль жадібно надіється, що Путін і Трамп потиснуть руки за «нову Ялту». Вона була би прагматичним пактом між імперіалістами, який не базувався б на жодному високому ідеологічному баченні, окрім уявлення про те, що сила робить право, а примус — це цілком прийнятно.
Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа» (використані зображення pixabay.com та архівні кадри з сайту ua.krymr.com)
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
![loader](/files/images/preloader.gif)
![loader](/files/images/preloader.gif)