Аналіз подій на лінії бойового зіткнення з російським агресором: є вогник надії, що змінилося зараз

ОСУ «Хортиця»

26 січня командувача Сухопутних військ генерал Михайла Драпатого призначили командувачем оперативно-стратегічного угруповання «Хортиця», він очолив боротьбу на ділянці від Харкова (війна в Курській області та на півночі Харківської – не його зона відповідальності) до кордону Донецької і Запорізької областей (Запорізька і Херсоньска області – також не його).

Зміна лідера завжди призводить до зміни стилю керівництва, а на війні – і до поведінки військ. По собі скажу: був начальником штабу АТО один генерал і ми при ньому переважно писали пояснення, чому війська ОТУ «Луганськ» обстрілюють бідних-нещасних «сепарів». Змінився НШ і змінився погляд на ці події: наші агресивно відповідали на провокації, як і раніше, але старший штаб на це дивився спокійно і пояснень не вимагав.

Якось зателефонував начальник Спільного центру координації і контролю і спитав, чого артилерія ОТУ «Луганськ» стріляє серед ночі, і вимагав припинити обстріл. 10 хвилин розбиралися з черговою зміною КП ОТУ – вся арта спить в районах відведення і режиму припинення вогню не порушує.

Хвилин за 15 знову зателефонував начальник СЦКК: «Ось можете ж навести порядок, коли хочете!». Років з 10 як не зрозуміло, що це було. Ранком НШ АТО цей інцидент оцінив, як провокацію сепарів, на котру ОТУ «Луганськ» не відповіло. Наша арта зробила висновки і чергові її сили, скажемо так, стали нагадувати про себе влучним вогнем у потрібні моменти, пояснюючи порушникам режиму припинення вогню, що не варто стріляти в наш бік навіть з рогаток.

Що змінилося зараз?

9 лютого на Покровському напрямку підрозділи ОСУВ «Хортиця» раптовою контратакою вибили підрозділи 35-ї бригади противника з північних околиць Даченського на ділянці десь 800 м по фронту та до 1 км в глибину.

10 лютого з позицій в Звіровому інші підрозділи «Хортиці» атакували в напрямку Піщаного і на фронті до 1 км вклинилися на 1,5 км в бойові порядки 74-ї бригади ворога, просунувшись поблизу шахти №3. Також вдалою була атака в районі Успенівки. Підрозділи «Хортиці» атакували цього дня поблизу Котлиного, в напрямку Надіївки та Срібного.

Звісно, це все виглядає як успіхи декількох підрозділів рівня «рота». Але тут важлива тенденція. Противник намагається обійти Покровськ максимально глибоко з заходу і зараз ця клешня дотягнулася до рубежу Котлине – Удачне і має розміри 7 км по фронту та 12-13 км в глибину.

Якщо підрозділи «Хортиці» проб’ються від Піщаного та Успенівки на Солоне, то в оточенні опиняться передові підрозділи 15-ї та 74-ї бригад противника. Такий розвиток подій ставить перед командування УВ противника «Центр» питання – просуватися далі на захід чи приділити увагу своїм все більше уразливим флангам? На тлі уповільнення бойових дій на Покровському напрямку активні дії «Хортиці» – добрий знак.

10 лютого підрозділи ОСУВ «Хортиця» контратакували на північний захід від Іванівки на Лиманському напрямку позиції 144-ї дивізії ворога, яка намагається закріпитися на плацдармі на західному березі Сіверського Дінця. Контратаку повторили 12 лютого. Ці атаки ускладнюють просування противника в напрямку Лиману і в такий спосіб сповільнюють рух ворога до Слов’янсько-Краматорської агломерації з півночі, унеможливлюючи повну окупацію Донецької області.

12 лютого підрозділи ОСУВ «Хортиця» атакували під Торецьком, просунулися на північній околиці Торецька, на північний схід від села Дружба і в центрі Леонідівки.

Ці дії уповільнюють формування противником південного флангу для подальшого наступу на Костянтинівку. Чим довше противник не вийде на рубіж Яблунівка – Олександро-Калинове на Торецькому напрямку, тим довше він не зможе почати штурм поясу фортець з південного його флангу. Цьому сприяє і стійка оборона біля Часового Яру та в інших поселеннях на Краматорському напрямку.

Цього ж дня підрозділи «Хортиці» звільнили Піщане, атакували поблизу Звірового та Даченського.

13 лютого підрозділи «Хортиці» очистили промзону у Водяному Другому та витіснили російські війська з Даченського, просунулися на південно-західній околиці Піщаного, контратакували на західній околиці Лисівки, біля Покровська, Котлиного, Преображенки. В районі ферми на хуторі Водяне Друге підрозділи «Хортиці» контратакували та відсунули ворога на південь у бік раніше захопленої ним Баранівки.

Безумовно, всім цим діям сприяло і ущільнення наших військ через їх поступовий відхід, і відновлення боєздатності окремих підрозділів, і прибуття резервів, і виснаження противника, але ж одночасна зміна поведінки «Хортиці» на декількох напрямках впродовж чотирьох діб багато каже про зміни в управлінні військами.

Північ Харківської області, оперативно-тактичне угруповання «Харків»

Впродовж тижня ми бачили атаки наших військ як під Липцями, так і у Вовчанську. На обох напрямках «Харків» мав невеличке просування. УВ противника «Север» перебуває в тактичному тупику, його командувач генерал Лапін отримує по голові вдвічі більше, бо раптом став відповідальним за звільнення Курської області, де штаб КТО якось тихесенько «пішов у ліс».

Курська область

Підрозділи ОТУВ «Сіверськ» знайшли стик флангів 177-го полку морської піхоти та 11-ї одшбр противника, куди раптово і атакували. В результаті наші захопили Махнівку, просунулися через Черкаську Конопельку, вийшли до Фанасіївки, за котру почали бої, та вийшли до Уланка. Щоб 11-й бригаді служба медом не вважалася, «Сіверськ» атакував в напрямку Руської Конопельки. 11-а бригада, штаб котрої весь січень приховував реальний рівень втрат та надавав брехливі бойові донесення, зараз має пояснювати, чому бригаді не вдається утриматися на рубежі в 5 км між двома Конопельками, як то – задача для батальйону?! Є інформація, що комбригу вдягли кайданки та відправили в тил писати пояснення.

Завдяки діям «Сіверська» в Курській області застрягло угруповання високомобільних військ противника (більшість ПДВ та морської піхоти), залишається перерізаною залізниця Льгов – Білгород (вантажі тягають в обхід, через Курськ), під контролем наших – дорога Курськ – Суджа – Суми, газовимірювальна станція «Суджа» на магістральному газогоні в Європу. Все це сталося після того, як «Сіверськ» впродовж січня знищував ворога всіма наявними засобами і в лютому атакував найбільш послаблені ділянки. Так виглядає «активна оборона». Така ж дистрофічна ділянка оборони у ворога є біля Малої Локні по напрямку на Кругленьке. Спостерігаємо.

Згадаємо також, що присутність «Сіверська» дуже сильно псує картинку кремлівським на 9 травня, на 80-у річницю завершення Другої світової війни. Дуже буде перед товаришем Кімом незручно впарювати «Велику Перемогу», як власної території не контролюєш.

Ось така на сьогодні є цукерочка. Хоча трішки лимонна, кисленька. Поки з шоколадними – проблема.

Джерело:  LB.ua