Все про вагінізм: що це за захворювання, чому виникає та як побороти
Все про вагінізм: що це за захворювання, чому виникає та як побороти

Все про вагінізм: що це за захворювання, чому виникає та як побороти

Істинний вагінізм вважається одним із больових сексуальних розладів. У його розвитку беруть участь як фізіологічні, так і психологічні чинники, повідомляє 24 Канал з посиланням на Cleveland Clinic.

Що таке вагінізм

При цьому в області статевих органів відсутні будь-які травми чи захворювання, які могли б пояснити біль під час проникнення. Якщо ж спазм м’язів виникає на тлі іншого захворювання органів малого таза, цей стан заведено називати псевдовагінізмом.

Відповідно до останньої редакції Діагностичного та статистичного керівництва з психічних розладів (DSM-5), прийнятого в США, вагінізм не класифікується як окреме захворювання, а розглядається у категорії "генітально-тазовий біль / розлад проникнення".

Виділяють два типи вагінізму: первинний і вторинний. Первинний вагінізм виникає на самому початку статевого життя. Біль з’являється вже при першій спробі вагінального проникнення. Основною причиною найчастіше є психологічні травми.

Вторинний вагінізм розвивається пізніше, після періоду, коли проникнення в область піхви були безболісними. Причиною виникнення цього типу вагінізму можуть стати проблеми у стосунках або негативний досвід.

Проблеми, пов’язані з вагінізмом

Біль, пов’язаний із вагінізмом, часто призводить до значних труднощів в інтимному житті: уникання сексуальних контактів, страху близькості, занепокоєння через можливе повторення болю та тривожних думок про своє здоров’я. Це може спровокувати конфлікти з партнером, розрив стосунків або навіть призвести до "білого шлюбу", в якому відсутнє сексуальне життя.

Жінки з вагінізмом часто уникають відвідування гінеколога, бо бояться стандартних обстежень, використання гінекологічного дзеркала чи проведення вагінального УЗД.

Симптоми вагінізму

Серед основних ознак вагінізму виділяють:

  • значні труднощі при спробах вагінального сексу;
  • біль у ділянці малого таза та статевих органів під час проникнення;
  • страх або паніка перед статевим актом;
  • надмірне напруження м’язів тазового дна під час спроб проникнення.

Важливо зазначити, що вагінізм відрізняється від диспареунії. Остання є болем під час статевого контакту, спричиненим різними гінекологічними патологіями, такими як вагініт чи ендометріоз.

Вагінізм більше зумовлений психологічними причинами й супроводжується болем не лише під час статевого акту, але й при введенні тампонів, супозиторіїв, менструальних чаш, секс-іграшок або під час гінекологічного огляду.

Якщо у вас спостерігаються описані симптоми, рекомендується звернутися до фахівця, який має досвід роботи з такими станами.

Методи лікування вагінізму

Для розв'язання проблеми вагінізму потрібен міждисциплінарний підхід, який включає роботу гінеколога, психотерапевта, сексолога, реабілітолога, а іноді й невролога. Лікування підбирається індивідуально й може включати кілька методів:

Психотерапія та допомога сексолога

У багатьох жінок із вагінізмом в анамнезі є психологічні травми, пов’язані зі статевими органами: епізоди насильства, критика зовнішнього вигляду статевих органів або невдалий сексуальний досвід.

Для допомоги застосовують когнітивно-поведінкову терапію та, за потреби, антидепресанти. Додатково сексолог допомагає розв'язувати сексуальні проблеми, пов’язані зі зниженням лібідо чи аноргазмією через страх перед статевим актом.

Робота з фізичним терапевтом або реабілітологом

Лікування включає навчання розслабленню м’язів тазового дна (зворотні вправи Кегеля), використання біологічного зворотного зв’язку (БОС-терапія), що допомагає полегшити проникнення.

Дилатаційна терапія

Використання вагінальних розширювачів дозволяє поступово звикнути до проникнень. Мета такої терапії – не фізичне розширення піхви, а позбавлення від страху перед цим процесом. Для введення розширювачів можна використовувати місцеві анестетики.

Ін’єкції ботулотоксину

У разі відсутності ефективності інших методів можуть бути рекомендовані ін’єкції ботулотоксину в тригерні зони спазмованих м’язів тазового дна, а також спостереження у невролога.

Теги по теме
Лечение
Источник материала
loader
loader