Пам’яті бойового медика Богдана Кряжа

Мріяв про вільну Україну та був готовий віддати за неї життя

Богдан народився у 2003 році в селищі Ємільчине Житомирської області. Після того, як закінчив із золотою медаллю школу у Харкові, вступив до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Хлопець мріяв стати кваліфікованим адвокатом та служити Феміді, тож обрав відповідний факультет для майбутньої кар’єри.

Богдан підтримував дружні стосунки з одногрупниками та іншими студентами, активно долучався до життя університету та брав участь у різних заходах.

«Активний, життєрадісний, світлий юнак, який тільки-но починав будувати свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди, радував своїх близьких та друзів, мріяв», - таким згадують студента третього курсу в його університеті.

Хлопець любив читати, збирав власну бібліотеку та навіть думав, що колись сам стане письменником. Богдан також обожнював тварин, волонтерив і ще з молодших класів підгодовував безпритульних котів та собак.

Під час повномасштабного вторгнення РФ він приєднався до добровольчого батальйону «Братство» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. У березні 2023 року пройшов курс тактичної медицини у Медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри», став бойовим медиком.

Мама воїна Оксана згадує, що Богдан завжди мріяв про справді вільну Україну та попри юний вік був готовий боротись за це.

За операцію під Бахмутом, під час якої отримав поранення, військовий був нагороджений медаллю «Україна понад усе!».

Та вже незабаром родину сколихнула страшна звістка. 4 липня 2023 року Богдан загинув, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку. За місяць воїнові мало би виповнитися 20 років.

«Немає жодного дня, щоб я про тебе не думала, не плакала за тобою. Дуже погано, сумно без тебе, не бачу ніякого майбутнього без тебе, мій синочку. Я дякую Всесвіту, що ми - твої батьки, і що в нас був такий син, як ти. З одного боку, ми нещасні, бо тебе немає поряд, а з іншого - щасливі, бо ми були батьками такого чудового, розумного, дбайливого, доброго, найкращого і найріднішого сина на планеті. Для нас честь бути твоїми батьками. Вибач, що не вберегли…», - написала пані Оксана.

Поховали Героя на Алеї слави у Харкові.

5 квітня 2024 року у Харківському ліцеї №128 в пам'ять про Богдана відкрили меморіальну дошку. Хлопець навчався в ньому, а зараз тут працює його батько Сергій – вчителем географії.

«Сьогодні відбулося відкриття меморіальної дошки в пам'ять про мого синочка. Тебе немає вже 9 місяців, але біль у серці, сум за тобою не вщухають до сих пір, і ці емоції я відчуватиму до кінця свого життя. Мені так тебе не вистачає - твого сміху, веселих історій, твоєї підтримки. Ти  - моя гордість і печаль, люблю тебе, мій Янголе», - зазначила того дня пані Оксана.

Після загибелі Богдана побратими видали збірку його оповідань під назвою «Фантоми».

Шана Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Оксана Кряж, Спецпідрозділ ГУР МО «Братство», адміністрація Салтівського району Харківської міської ради та з відкритих джерел