Вибори у Німеччині. Хто такий Фрідріх Мерц і якої політики буде дотримуватися

У Німеччині на виборах сенсація «на половину». АДГ посідає друге місце з 20%+ голосів. Що є рекордом для такого типу партій у повоєнній Німеччині. Можна сказати, намордник для націоналістичних настроїв у рамках повоєнної денацифікації поступово спадає. Поки що перемагає повоєнна традиція у вигляді ХДС/ХСС, тобто блок, який у коаліції з СДПН, що впала на третю позицію, складе коаліцію із залученням «зелених».

Мерц – канцлер.

Коли я говорив про ймовірність «перемоги» АДГ, я мав на увазі, що ця подія у вигляді «чорного лебедя» вже можлива.

Німеччина отримує нового канцлера Мерца, і він цілком може незабаром заявити в стилі російського імператора Олександра I: «тепер все буде як за моєї бабці», маючи на увазі Меркель, хай вибачать мене за таке різке порівняння.

Основна проблема Німеччини – це не економічна криза, а відсутність сильного геополітичного позиціонування. Але весь цимес полягає в тому, що шансів на успішний розвиток цього самого геополітичного позиціювання у Німеччини немає жодних. Так, Мерц критикує США, але де країни німецької осі? Франція – історично немає. Британія – тим більше.

Німеччина – осьова країна Європи. Це континентальна геополітична сила. Вона може бути в підпорядкуванні морських імперій, але не їхнім драйвером. Це антинауково й антиісторично. Тому намагаючись знайти успіх в економічній тактиці, Німеччина весь час наштовхуватиметься на невирішене стратегічне питання у вигляді геополітичного позиціонування.

Політика Мерца в загальних рисах зрозуміла. Я завчасно написав про неї статтю для Ділової столиці. Німеччина втрачає ринки збуту і доступ до джерел енергії. У першому випадку – програш Китаю, у другому – власна помилка щодо ядерної енергетики. Фактор РФ тут не основний, хоча багато хто думає інакше. Але Мерц не наважився навіть трохи послабити Зелений курс у частині реанімування ядерки. Таке враження, що це якесь зовнішнє рішення – забрати у Берліна ядерну енергетику. Як нас колись змусили заглушити працюючий реактор Чорнобильської АЕС. Але це так, лише одна з версій. Ідея Мерца запустити газову генерацію на базі американського СПГ виглядає дуже авантюрно. Ринки збуту за межами ЄС Німеччина й надалі втрачатиме, концентруючись на ринках Франції та Центральної Європи. Але остання дедалі більше ставатиме проконсервативною і протрампістською, особливо Польща та Угорщина. Плюс Австрія. Дефіцит бюджету, швидше за все, збережеться.

Єдина робоча ідея Мерца – зняти «боргове гальмо» і збільшити держборг на 10% ВВП, залучаючи близько 400 млрд євро нових боргів і спрямовуючи їх на розвиток ВПК і критичної інфраструктури. Але це не врятує німецьку промисловість, а лише загальмує процес деіндустріалізації. Крім того, в Німеччині з'явилася дуже зубаста опозиція. І оживають лінії національного розколу між колишніми ФРН і НДР, оскільки за АДН голосують переважно на консервативному сході. Це загрожує внутрішнім розколом і ймовірністю перемоги АДН через одну політичну ітерацію, але на більш високому рівні політичної та економічної кризи.

Загалом, Мерц – це брат-близнюк Шольца, просто готовий витрачати більше грошей на спробу зупинити економічну стагнацію.  Але в нього буде і менше запасу міцності «імені Меркель». На жаль, німецької стратегії взаємодії у нас як не було, так і немає. Німців у нас традиційно сприймають як дійну корову, яка нам винна з історичних причин. Але подібного комплексу щодо інших країн у Німеччині вже майже немає. На тлі успіху АДГ про нього вже менше говорять і в ХДС/ХСС.

Німеччина може і рада була б зіграти ключову роль у відродженні геополітичної суб'єктності Європи, але як написав би Гаусхофер (батько, а не син), немає для цього «життєвого простору» у вигляді ринків збуту і доступу до ресурсів.