Лавина новин про харасмент. Три непопулярні думки

Скажу три непопулярні думки про харасмент.

Прочитала історію: викладач театрального (чи мистецького?) вишу змусив студентку сісти «вульвою» (це дослівно) на зображення Діви Марії (!) та мастурбувати.

Що вона і зробила…

Знаєте, на цьому етапі мені здалося, що рух «не мовчи» перетворюється на масову істерію та змагання за найбільш шокуючу подробицю. Салем-1692, тільки навпаки.

Друга думка: такі історії розмивають трагізм масових зґвалтувань на окупованих територіях. Бо «змусив» – це приставив до голови пістолет. «Змусив» там і «змусив» тут – це, погодьмося, різні речі.

Замість др***ти на Богородицю, склала пальці у кулак і врізала придурку межі очі. Чи буде бодай одна історія про спротив, чи всі покірно сідали п***ою на святе?

Третя думка: жертви домагань обрали мовчати про свій досвід тривалий час. Інколи вони мовчали про це кілька років, інколи – десятиліття, а то й не одне. Чому цей потік прорвало саме зараз?

Щоб підірвати психіку, особисто мені достатньо новин про Трампа. Новин про здачу територій. Новин про те, що без американської зброї ми воюватимемо максимум до літа, а далі моїй країні настане кирдик…

Я тримаюсь як можу. Але, чесно кажучи, вже не знаю, куди подітися ще й від зізнань про сексуальні домагання. Вони – у Facebook, вони – на сайтах, які я зазвичай читаю. Вони скрізь.

Для когось – це історія про сміливість (сміливість?), а для мене – історія про те, як довести загальний п***ець до рівня too much і вище. Тримаймося, українки та українці…