Був членом товариства мочимордів: улюблений алкогольний напій Шевченка вам сподобається

Ні, ми не маємо на меті очорнити Великого Кобзаря. Навпаки – ми прагнемо продемонструвати, що він був значно ближчим до народу та жив своє краще життя, коли не був у засланні. 9 березня, у день народження Тараса Шевченка, 24 Канал з посиланням на "Вечір" розповість про його любов до алкоголю та причетність до мочимордів. Вмощуйтесь зручніше!

Тарас Шевченко – член товариства мочимордів

Саме товариство благородних пияків існувало на Лівобережжі у 1840-х роках. А назва утворилась від збору двох слів – "мочити морду" – себто споживати алкоголь. Якщо ж ви не пили алкогольні напої, то вас називали "сухомордом". Усе логічно!

Звернімо увагу, що до клюбу мочимордів входили винятково освічені люди, яким було 30 – 40 років. Мовиться про братів Віктора, Михайла та Платона Закревських, поета Олександра Афанасьєва-Чужбинського, художника та письменника Якова де Бальмена, якому Тарас Григорович присвятив свою поему "Кавказ", а також Віктор Забіла. Ясна річ, і Великий Кобзар був разом із ними.

Тісний гурток розумних і шляхетних людей, переважно гуманних, які користувалися загальною прихильністю,
– так відгукувався про товариство Афанасьєв-Чужбинський.

Мочиморди з величезним задоволенням обігрували чини та ранги. Втім, політичного впливу його учасники не мали жодного. Але це не заважало їм, ймовірно, смакувати пародіювання на ложі масонів.

А традиційне заняття мочимордів, не складно зрозуміти, – пиятика. А ще у членів товариства були своєрідні титули. Вони пов'язані зі здатністю налити зайвої чарки: мочемордія, високомордія, п'янійшества і високоп'янійшества.

Але це ще не все. Мочиморди мали своєрідні нагороди для тих, хто гуляв на славу:

• сивуха (сивалдай) в петлицю,
• келих на шию,
• а також великий штоф (келих) через плече.

А ще товариство шанувало Бахуса – давньогрецького бога виноградарства та виноробства. Його учасники влаштовували гуляння на його честь. Заклики були такі: "Ром! Пунш! Ром! Пунш!".

Тарас Шевченко у листопаді 1843 року у листі до Віктора Закревського писав: "Чого б ми оце з тобою не сотворили, та ба, у мене така суха морда, що аж сумно. Намочи, серце, морду, та намочи не так чортзнаяк, а так як треба."

Тарас Шевченко був членом товариства мочимордів / Фото "Всеосвіта"

Улюблений напій Тараса Шевченка

Зараз ми до нього нарешті дійдем. Але спочатку звернімо увагу на те, що писав про Великого Кобзаря його найкращий біограф Олександр Кониський. За його словами, товариство п'яниць дуже швидко набридло Тарасові Шевченку. Тож, він оминав збори мочимордів після кількох зустрічей.

А от улюбленим напоєм Тараса Шевченка був, будете здивовані, ром з чаєм. Так-так, не чай з ромом, а навпаки. І коли він навідувався у гості до своїх друзів у Петербурзі, йому робили цей напій без жодних слів і запитань.

До слова, про пиятику та Тараса Шевченка ходить і досить безглуздий міф. Мовляв, Великий Кобзар перебрав лишнього після святкування свого дня народження. І, мовляв, після цього помер. Але нам відомо, що в останні місяці свого життя він хворів на водянку. І раз ми заговорили про міфи, то побутує думка, що кава дозволяє протверезіти після бурхливої вечірки, тож науковці висловились і про неї.

Водночас лікар забороняв поету братись за алкоголь. Тож, Тарасові Шевченку за місяць до смерті довелось відмовиться навіть від улюбленого рому з чаєм.

Незабаром я почув, що Шевченко захворів, і що хворобу його приписували вживанню міцних напоїв. Про це вже давно говорили і зі співчуттям називали його п'яницею; але я ніколи не бачив його п'яним, а помічав тільки, що коли подадуть йому чай, то він наливав таку силу рому, що будь-хто інший, здавалося, не встояв би на ногах. Він же ніколи не доходив до стану п'яного,
– писав Михайло Костомаров, один з найближчих його друзів.

Тарас Шевченко – аж ніяк не сумна та плоска постать, як нам подавали у школі. Він був справжньою рок-зіркою у своїх колах, він викликав захоплення та жив своє краще життя, наскільки це було можливо!