Заміна на ультраправому фланзі: що відомо про нового фаворита на посаду президента Румунії

Конституційний суд Румунії остаточно скасував можливість участі ультраправого кандидата Келіна Джорджеску в президентських виборах.

Легальних можливостей скасувати це рішення нема, відтак постає питання, хто ж замінить Джорджеску на крайньому правому фланзі.

Інтриги тут нема – лідер Альянсу за об’єднання румунів (AUR) Джордже Сіміон неодноразово казав про готовність підхопити стяг Джорджеску, і саме він тепер спробує, спираючись на його електорат, стати новим президентом Румунії.

І має чималі шанси на це, особливо зважаючи на неможливість політиків прозахідного табору об’єднатися.

І це – вкрай неприємна новина для України, адже Сіміон є не меншим українофобом, аніж знятий з перегонів Джорджеску.

Менш скандальний, не менш небезпечний.

Не виключено, що багатьом у Румунії і за її межами ця кандидатура видаватиметься більш прийнятною у порівнянні з Джорджеску.

Проте насправді ситуація складніша, а фігура Сіміона є не більш прийнятною, аніж фігура Джорджеску.

Щоб довести це, треба трохи детальніше відстежити зв’язки між румунськими крайніми правими та біографію Сіміона.

Відомим у Румунії Джордже Сіміон став завдяки громадській активності.

Він очолював рух Action 2012, громадську ініціативу, що виступала за об’єднання Румунії та Республіки Молдова – ідея свого часу популярна серед румунських націоналістів, але малореалістична у короткостроковій перспективі.

Об’єднати землі колишнього королівства громадській ініціативі не вдалося, але натомість вдалось об’єднати навколо себе прихильників правих ідей і вже у 2019 році ініціатива перетворилась на партію, яка у 2020 році несподівано для багатьох тріумфально увійшла до парламенту.

А наприкінці минулого року – отримала 18% голосів на парламентських виборах, вдвічі перевершивши попередній результат.

Не останню роль у цьому об’єднанні зіграли спекуляції на темі етнічних суперечностей.

Щоправда, у 2019 це були передусім суперечності з угорцями.

Одночасно у ході низки міжетнічних інцидентів AUR співпрацювала зі ще однією крайньою правою ініціативою – Noua Dreapta ("Нова правиця").

Її прихильники теж з 2000-х років просували ідею об’єднання румунських земель, а на додачу демонстрували прихильність до ідей легіонерів Залізної гвардії – ультраправої організації, що функціонувала у Румунії у міжвоєнний період та була організатором єврейських погромів у 1940-му.

Політичні шляхи Сіміона перетиналися не лише з Noua Dreapta, але й з Келіном Джорджеску.

Причому – у доволі несподіваних конфігураціях.

Скажімо, румунські розслідувачі віднаходили інформацію про те, що приблизно у той же час, коли Сіміон співпрацював з Noua Dreapta, діти Джорджеску відвідували літні табори з "легіонерським" ухилом, які організовував один з очільників Noua Dreapta Єуджен Секіла.

Цікавинкою такої співпраці є те, що долі представників AUR перетинаються й дотепер.

Скажімо, ще один з очільників Noua Dreapta Тудор Іонеску нині є членом парламенту.

Щоправда, він пройшов туди не за списком AUR, а за списком SOS скандальної Діани Шошоаке.

Та не забуваймо, що сама Шошоаке вперше пройшла до парламенту як представниця AUR у 2020 році і лише з часом відкололася в окрему політичну силу.

Проте найголовніший зв'язок – у 2020 році AUR висував Келіна Джорджеску у прем’єр-міністри Румунії.

І це запрошення збільшує ймовірність того, що мотивований електорат Джорджеску у день виборів не залишиться вдома, а піде на дільниці і підтримає найбільш близького до їхнього лідера політика.

Тобто – Сіміона.

Персона нон грата.

Небезпечним для України є й те, що останніми роками AUR почав спекулювати й на українському питанні.

Партія виступала опонентом ідеї надання Україні зброї і була категорично проти передачі Києву румунських систем ППО Patriot.

Так само AUR виступала проти транзиту українських сільгосптоварів через територію Румунії і навіть намагалась організовувати протести на кордоні.

На додачу, ще один прихильник "легіонерських ідей", а за сумісництвом один з очільників AUR Клаудіу Тирзіу висловлювався й про необхідність приєднання українських територій, що колись належали Румунії.

Мовляв, без такого об’єднання Румунія не відбудеться як держава.

Зрештою, подейкують і про російські впливи у партії.

Зокрема, у 2023 році колишній міністр оборони Республіки Молдова Анатол Шалару заявив, що Сіміон мав контакти з представниками російських спецслужб під час поїздки до Чернівців ще у 2011 році.

Схоже, що й українські спецслужби поділяють такі припущення, бо 15 листопада 2024 року лідеру AUR Джордже Сіміону було заборонено в’їзд до України за системну антиукраїнську активність.

Іншими словами, на заміну відверто проросійського кандидата з антиукраїнськими поглядами Келіна Джорджеску ми отримуємо менш відверто проросійського кандидата, проте так само з антиукраїнськими поглядами.

Шанси на перемогу.

Наостанок – трохи про шанси Сіміона на президентських виборах.

Зняття Джорджеску фактично гарантує його потрапляння у другий тур.

Цілком ймовірно – з першого місяця.

Останнє соціологічне опитування, проведене на початку березня Sociopol, давало Сіміону 10% за умови участі Джорджеску і 28% – за умови зняття останнього з перегонів.

Навіть такий результат робить лідера AUR фаворитом перегонів.

Щоправда, без такого відриву, який мав Джорджеску, рейтинг якого перевищував 40%.

А на додачу – цей електорат ще треба переконати прийти на дільниці і підтримати вже іншого кандидата.

Саме це, ймовірно, стане ключовим завданням для виборчої кампанії Сіміона.

Тим більше, він може виявитися не єдиним, хто спробує перетягнути на себе електорат Джорджеску.

Зокрема, про наміри йти у президенти оголосила Анамарія Гавріле – лідерка іншої правопопулістської партії POT.

Щоправда, наразі два ультраправі політики заявляють про готовність співпраці, проте невідомо, наскільки щирими є їхні слова.

Заявку на участь у виборах може подати й вже згадана лідерка SOS Діана Шошоаке.

Щоправда, минулого року її було знято з президентських виборів, а відповідно – їй мають відмовити й цього разу.

Чи у румунському ЦВК вирішать, що достатньо одного знятого кандидата?.

Ще один нюанс, від якого може залежати остаточна перемога – хто стане опонентом Сіміона у другому турі.

І чи зможуть прозахідні сили діяти разом, відкинувши ворожнечу.

А з цим вже є чималі проблеми.

Зокрема, виглядає так, що ідею про те, що табір проєвропейських сил підтримає єдиного кандидата від владної коаліції Кріна Антонеску, остаточно поховано.

Замість цього за участь у другому турі від прозахідних сил змагатимуться і згаданий Антонеску (наразі за нього готові проголосувати лише 18% виборців), і мер Бухареста Нікушор Дан (19%), а також експрем’єр Віктор Понта.

За останнього готові відати голоси 22% виборців, що робить Понту найімовірнішим опонентом Сіміона у другому турі.

Ще одна кандидатка у президенти - очільниця Союзу порятунку Румунії Елена Ласконі.

Однак зараз за неї готові віддати голоси лише 12% виборців – і шансів на повторення сенсації майже немає.

І це явний плюс для ультраправого Сіміона.

Колишній голова уряд Понта, відомий румунам за корупційними скандалами, фальшивим дипломом про вищу освіту та плагіатом у дисертації, виглядає для нього набагато зручнішим опонентом у другому турі, аніж нові політики, такі як Ласконі.

А головною проблемою сьогоднішньої Румунії є те, що країна перебуває у періоді безпрецедентної турбулентності, й поки демократи традиційно чубляться, електоральні бали – на радість Росії – здобувають "легіонери".

Сергій Герасимчук, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма",.

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди".