Гамбіт Мерца: Німеччина запускає історичне переозброєння
Поки Єврокомісія формулює остаточну редакцію плану переозброєння Європи, а США з Росією визначаються, в яку гру зіграти – карти чи хокей, Фрідріх Мерц напрочуд швидко діє.
Лідер ХДС та ймовірний федеральний канцлер Німеччини розігрує складну комбінацію у політичні шахи. Це гра із сумою у 1 трильйон євро на субʼєктивізацію не тільки Німеччини, а й всього ЄС. Ці кошти впродовж 10 років Німеччина, яка вперше з 1930-х років взялася за переозброєння армії, спрямує на зміцнення оборони країни. Такі витрати вже обіцяють бути вдвічі більшими ніж на фінансування плану Маршалла і возз'єднання Німеччини у 1990-х.
Перша партія зіграна 18 березня на шахівниці Бундестагу, а друга – 21 березня у Бундесраті. Обидві принесли Мерцу історичну перемогу. Парламент Німеччини підтримав його конституційну реформу: боргові обмеження для витрат на зміцнення оборони країни повністю зняті.
Режим суворої економії діяв у Німеччині з 2009-2010 років, і відомий як політика «боргового гальма» (Schuldenbremse). Це означає, що досі країна могла витрачати лише те, що заробляє. Будь-які запозичення на рівні земель обмежувалися 0,35% ВВП, і 1% – для загального державного боргу.
Іронія у тому, що ідеологи цієї політики – представники тієї з політичної сили, що й Мерц. Лідерка ХДС-ХСС, ексканцлерка Німеччини Ангела Меркель та міністр фінансів її уряду Вольфган Шойбле у розпал кризи єврозони та боргової катастрофи у Греції, шантажуючи останньою відмовою у фінансовій допомозі, змусили її (а за нею Ірландію, Італію, Іспанію, Португалію) урізати витрати у бюджетах.
Політика економії, яка згодом розповсюдилася на весь ЄС, мала політичне підґрунтя: Меркель вирішувала «проблему моральної небезпеки». Адже великі фінансово-промислові корпорації Німеччини не хотіли більше сплачувати за благополуччя інших країн-членів ЄС. Заради цього тоді під загрозою опинилася єдність єврозони.
А зараз лідер ХДС Фрідріх Мерц, який досі послідовно заперечував скасовування боргових обмежень, поспішив зіграти гамбіт. Жертвою у цій партії може стати часткова підтримка прихильників німецьких консерваторів. На це у нього декілька причин.
Перша причина – політична
Через декілька днів у Німеччині парламент запрацює у новому складі. І у ньому «блокуючий пакет акцій» буде у руках правої «Альтернативи для Німеччини» (AfD) та її дзеркала у лівому крилі – Die Linke, які намагалися зупинити озброєння Бундесверу через Федеральний конституційний суд. Ані дозвіл суду на зміну конституції, ані підтримка близьких до ХДС-ХСС соціал-демократів не могли забезпечити Мерцу необхідних для цього ⅔ голосів.
Після звинувачень з боку «Зелених» у створенні «скриньки скарбів для ХДС», Мерцу довелося піти на «великий компроміс». Він коштував йому 100 млрд євро на «зелений перехід» та «вуглецеву нейтральність», які «Зелені» фактично витягли з нового 500-мільярдного спецфонду на модернізацію доволі застарілої у Німеччині інфраструктури.
Друга причина – економічна
Маріо Драгі визначив дві слабкості, на яких ґрунтується комфортне та безпечне життя ЄС. Одна з них – дешевий російський газ. Відмова від нього з початком війни в Україні, а на додачу – інфляція, волатильність світових ринків та перерви у ланцюгах енергетичних поставок, призвела до рецесії у Німеччині. За даними федерального Destatis, у 2022 році ВВП країни зменшився майже на 1,4%, а у 2023 та у 2024 роках стабільно демонстрував «мінус» ще на 0,3% та 0,2%.
План Мерца – використати фіскальні можливості і вбити одразу «двох зайців»: запустити зростання німецької промисловості, продукція якої буде конкурувати із Китаєм та США, та завантажити оборонні потужності, забезпечивши переозброєння країни. Безпрецедентний обсяг коштів, який він планує залучити, знявши боргові межі, буде спрямований на розвиток ОПК, інфраструктури, розвідки та кібербезпеки.
Ринок, наляканий зовнішньою політикою Трампа, його підтримав: прибутковість як європейських бондів, так й акцій, зокрема, німецьких концернів ОПК вперше за 10 років продемонстрували новий рекорд зростання. На тлі ейфорії питання невідворотного збільшення податків поки залишилося за лаштунками.
Як і не почутими залишилися голоси німецьких економістів, які заявили у Бундестазі про загрозу зростання німецького державного боргу впродовж 10 років до рівня 90% ВВП і відсоткових ставок за всіма європейськими облігаціями. Бо Мерц розуміє – діяти треба зараз.
Третя причина – геополітична
Друга слабкість Європи, за звітом Драгі, – залежність Європи від гарантій безпеки США. Презентований у Брюсселі цього тижня стратегічний документ ЄС про майбутнє безпеки свідчить, що в Європі вже добре усвідомили: покладатися доведеться переважно на власні сили, а Росія – реальна та головна загроза не тільки для України, а для всього континенту.
Але поки Європа рахує, як відміна політики фіскальних обмежень збільшить загальний борг, Мерц використовує вікно можливостей.
Його мета – відновити втрачені Німеччиною позиції лідера і полісі-мейкера ЄС. Є ще одна причина, яка зараз викликає в ЄС занепокоєння, – стрімке зростання економіки Німеччини надасть їй неконкурентні переваги перед іншими країнами-членами. І, якщо Францію, яка вбачає в цьому можливості для своїх компаній, це влаштовує, то Італію та Іспанію – ні.
На цій європейській шахівниці Україна все ще у фокусі уваги: нова стратегія переозброєння Європи передбачає збільшення для нас військової допомоги, а план Мерца – виділення на зміцнення української обороноздатності додаткові 3 млрд євро.
Але цей фокус уваги варто переключати від допомоги та витрат на фінансування спільних проєктів та інвестицій в обороноздатність Європи, частиною якої буде Україна. Для цього у нас має бути своя стратегія гри.

