Українці досі не розуміють, що сталося в США

Після 4 тижнів у США і повернення в Україну, мені здається багато українців не розуміють, що відбулось з приходом Трампа і живуть у світі ілюзій.

Напишу, що думаю. Це неприємно, але зараз іншого світу немає.

1. Вони реально роблять те, що говорять. Закрити ЮСЕЙД? Зроблено. Ввести тарифи? Введено. Припинити допомогу Україні, щоб дати зрозуміти хто тут хазяїн? Припинено.

Перезапустити стосунки з Росією? Перезапускають.

Людям здається, що вони говорять, щось дике, чого не може бути. І сподіваються, що якось насправді буде по-іншому. Ні, не буде. Вони реально спробують зробити ті дикі речі, які обіцяють.

2. Наративи і ставлення до України дуже починають нагадувати часи відходу з Південного Вʼєтнаму та Афганістану.

Ось вони:

• За мир. Головне мир, головне домовитись, неважливо як, головне, щоб люди перестали гинути, перестала йти війна. Це не зовсім Афганістан, але ідея – що війна зло, і ніщо не може її виправдати, для американців не нова. І те, що вони готові на мир заради миру, на будь-яких умовах… їм не так важливо що станеться потім, аби був мир. Це як угода Трампа в Афганістані. Або як пацифізм під час Вʼєтнаму.
• Всі хто говорять щось інше – проти миру. Ми бачили наративи які звинувачують президента в тому, що він за війну, бо він виставляє якісь умови. Неважливі умови. Він має погодитись на мир на будь-яких умовах. Це звісно спрощено, але ця ідея стає все більш популярною серед людей, що підтримую Трампа.
• Ні, навіть якщо країна програє, а агресора переможе, нічого критичного з США і Європою не станеться. Це Віткофф 21 березня. Це Афганістан. Це Вʼєтнам.
• Підтримка – це пуста трата ресурсів. Це так само як і небажання вірити в погані наслідки якщо Росія чи Талібан переможуть.
• Це не наша справа. Ну те саме було з Вʼєтнамом і Афганістаном.
• Місцеві еліти корупціонери. Так само звинувачували у цьому уряд Вʼєтнаму (справедливо) і Афганістану (справедливо). Інша версія – місцеві еліти не є справжньою демократією (згадайте, Трамп про диктатора).

На жаль, на мою думку, це дуже нагадує наративи навколо Афганістану та Вʼєтнаму.

Гарна новина, що схоже ставлення у «МАГА» у США і до Європи. А Європа нас підтримує, це друг. І сильна економіка. Там теж є настрої схожі на «МАГУ», але вони поки що не перемогли.

Тому є час.

Найголовніше, це що ми самі зможе зробити. Нам потрібна внутрішня єдність, демократія, сильні інституції, і ідея розвитку.

Як ми будемо жити далі? Чому ми корисні Європі? Яким чином ми створимо сильну Україну. Сподіватись і надіятись – це не план, а гарантія провалу.

Тому цей план розвитку, реальний, амбітний, справжній, який відкриє і нарешті перетворить потенціал підприємництва, сили, амбіції українців у сильну державу і країну, потрібен.

Зараз.