/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F8cf13e9fe0de678f4ec3c31a6c8e8cf0.jpg)
Називали загиблим на фронті: як насправді помер військовий Тарас Шевченко з Одещини
Від початку великої війни чоловік пішов в армію, але згодом залишив частину через хворобу. Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на матеріал hromadske.
Яка історія служби Тараса Шевченка
До великої війни Тарас не збирався йти в армію, був за "мир без кордонів". Він також займався творчістю, зокрема був скульптором.
Але в перші дні повномасштабного нападу Росії вирішив приєднатися до війська. З родини Тараса також пішли служити батько, його старший брат та чоловік сестри.
Тарас приєднався до 32 окремої артилерійської бригади ВМС, яка на той час обороняла узбережжя Одеської області. Хлопець був водієм-механіком.
Батьки помітили проблеми зі здоров'ям у Тараса влітку 2022 року, коли поїхали його провідати на місце служби, на Одещині. Людмила одразу звернула увагу, що в сина тремтять руки. Восени вони почали водити його до лікарів, зокрема консультувалися з неврологом.
Це через нерви. Він не міг миритися з несправедливістю. Спочатку командир у них був нормальний, але потім його замінили. Тарас готував їжу, а новий командир вимагав, щоб йому приносили їсти в кімнату. Тарас відмовився, і з того моменту до нього почали ставитися інакше,
– пояснює Олександр, батько захисника.
Чи було відверте цькування, син батькові не розповідав. Але згадував, що в підрозділі можна було відкупитися від покарання за порушення, а тих, хто сперечався з командуванням, відправляли на небезпечніші ділянки фронту.
У лютому – березні 2023 року Тарас поїхав на вишкіл до Польщі. Але під час навчань у Тараса почала розвиватися грижа шийного відділу. Одного разу він навіть знепритомнів у строю, про що потім розповідав батьку та матері.
Після повернення в Україну Тарас попросив, кажуть батьки, щоб командування відправило його на військово-лікарську комісію. Тоді начальник штабу дозволив це, але медикиня роти сказала: "У тебе руки, ноги, голова цілі", та відмовила.
"Тараса залишили на пункті постійної дислокації, а бригада пішла на Запорізький напрямок. Лише коли Людмила залучила юристів, ця сама медикиня, уже перебуваючи там, подзвонила синові й дала направлення", – розповів Олександр.
Що відомо про хворобу та смерть військового
У червні 2023 року ВЛК визнала Тараса непридатним до служби в морській піхоті. Діагноз підтвердив проблеми із шийним відділом хребта, що були пов'язані зі службою.
Після цього хлопець шукав можливість працювати в тилу, проте в місцевих ТЦК для нього місця не знайшлося. Зрештою, його скерували до 3-го рекрутингового центру ВМС, і він почав їздити у відрядження в різні точки країни.
У жовтні 2023 року Тарас повідомив лікарям, що його стан різко погіршився: з'явилися напади паніки, тахікардія, задишка без видимих причин. Приблизно в той самий час його перевели зі служби в рекрутинговому центрі до пункту постійної дислокації, ближче до лінії фронту.
Не знаю, потім став він неугодним чи що. Його перенаправили під Херсон на пункти базування, потім – на Миколаївщину. А напади тривали,
– каже Олександр, батько військового.
У березні 2024 року у Тараса вперше стався епізод паніки, під час якого він упав на землю, тримаючись за голову. Це повторилося кілька разів. Спочатку лікарі підозрювали епілепсію, але діагноз не підтвердився. У медичному документі також зазначено, що в нього є обтяжена спадковість щодо психічних захворювань, оскільки серед родичів були випадки таких хвороб.
У травні 2024 року друга ВЛК визнала Тараса придатним до служби у ВМС, попри новий діагноз – "дисциркуляторна енцефалопатія І стадії", що свідчить про порушення кровообігу мозку. У висновку зазначили, що захворювання спричинило лише "незначні порушення функцій", а згідно з наказом Міноборони, це не є підставою для звільнення від служби.
У червні 2024 року військовий вирвався додому, і Людмила відвезла його до поліклініки в Татарбунарах. Там Тарас зізнався психіатру, що має суїцидальні думки. Лікар видав направлення на шпиталізацію для стаціонарного обстеження.
Проте, за словами Людмили, у частині цей документ проігнорували, не відпустили його на лікування. А якби Тарас ліг у лікарню без офіційного дозволу, це вважалося б самовільним залишенням частини.
У липні після чергового нападу військова частина сама скерувала його до психіатричної лікарні, де він провів два тижні. Проте, за словами батьків, стан не покращився. Ба більше, замість направлення на повторну ВЛК Тараса мали перекинути до 126-ї бойової бригади, яка, зокрема, воювала в Кринках.
11 серпня 2024 року він вирішив самовільно залишити частину. У перший же день після СЗЧу Тараса сталася панічна атака.
Він почав приймати ліки, але вони викликали страшну побічну реакцію. У нього почали судомитися щелепи, здавалося, що зуби можуть випасти. Це було перед моїми очима. Життя, як по мінному полю,
– згадує Людмила.
8 березня Тарас вийшов чекати на матір в Одесі, де жив після СЗЧ, біля магазину. У дворі в нього стався черговий напад.
"Я дзвонив йому в цей момент. Відповіла людина, яка намагалася його врятувати. Запитала, що робити. А я звідки знаю? Поки чекали на швидку... Організм не витримав. Медики сказали, що це була моментальна смерть", – розповідає Олександр.
У свідоцтві про смерть вказано, що причиною стали інтоксикація та гострий панкреатит. У Тараса були проблеми з травленням і раніше: у 2019 році він лікував гастрит. Батьки переконані, що важкий ментальний стан значно погіршив його фізичне здоров'я.
Мама Тараса зазначила, що у Тараса була тонка та вразлива душа, яка просто не витримала.

