Коли закінчиться війна. Вашингтон змінив думку?

На тлі звичних панегіриків на адресу Путіна, особливо різко прозвучала перша серйозна критика Трампа на адресу Москви – попередження про можливі «пекельні» енергетичні санкції. Вони передбачають запровадження додаткових мит на експорт російських енергоносіїв та вторинних санкцій проти торгівельних партнерів РФ, зокрема заборону економічних контактів зі США.

Характерно, що це пов’язано не з посиленням незаконних обстрілів української цивільної інфраструктури, які спричиняють численні жертви, а з абсурдною ідеєю Путіна щодо введення тимчасової адміністрації ООН в Україні для проведення контрольованих виборів.

Це ще раз доводить, що Москва не готова до швидкого перемир’я, що повністю переважило для Трампа всі гуманітарні аспекти. До завершення перших 100 днів на посаді він прагне продемонструвати американському суспільству свої переговорні здібності хоча б щодо України.

Адже після провалу припинення вогню на Близькому Сході, яким він так пишався, регіон стрімко скочується у нову війну – фактично вже розпочату через відновлення бойових дій між Тель-Авівом і ХАМАСом. Важливо для Трампа й підтвердити адекватність своїх гучних заяв про конструктивність Путіна та його готовність до миру.

Навіть як політичне попередження Кремля, заява про нові санкції викликає певні застереження, адже у ній одночасно містяться й сумніви Трампа щодо винуватості Путіна. Замість чіткої позиції він знову залишає простір для маневру як собі, так і Кремлю. Однак такий підхід може обернутися «пострілом у ногу», дозволяючи Москві й далі затягувати завершення війни.

Багато експертів обґрунтовано сумніваються в реалістичності тарифних і вторинних енергетичних санкцій проти всіх торгівельних партнерів Москви. Адже тут є і європейці, які навряд чи будуть готовими платити додаткові мита, чи перекривати свої потоки нафти і зрідженого газу з РФ, особливо на фоні тарифної війни зі США. Те саме стосується й Китаю, Індії та інших економічних акторів Глобального Півдня. Занадто багато економічних зв’язків і взаємних інтересів поставлено на карту.

Схильність американської адміністрації до компромісів із Путіним підтверджує і заява Держсекретаря Рубіо, що Вашингтон більше не визначає чітких термінів завершення війни, оскільки це залежить не від нього.

Крім того, адміністрація США готова розглянути російські ультиматуми про зняття частини санкцій для запровадження морського перемир’я, але це різко контрастує з заявами про можливе їх посилення по інших напрямках. Наслідки такої суперечливої позиції стануть очевидними вже найближчим часом – після наступних переговорів з Росією у Саудівській Аравії та ймовірної телефонної бесіди Трампа з Путіним цього тижня.

Американські політичні «гойдалки» у відносинах із Росією відбуваються на тлі зростаючого тиску на Україну, зокрема щодо угоди «про мінерали». Трамп відкрито заявив, що відмова Президента Зеленського від підписання матиме «великі, великі проблеми».

Враховуючи масовану хвилю критики в українських і західних ЗМІ щодо нового варіанту угоди та стриману позицію офіційного Києва, такий підхід США навряд чи можна назвати чесним посередництвом.

Потрібна не лише медіація для досягнення домовленостей про припинення вогню та створення системи моніторингу, а й сміливість Вашингтона як гаранта – з адекватною реакцією на порушення, особливо з боку країни-агресора.

Без цього ключового аспекту, як би не наголошували, що нові мирні угоди не повторять долю «мінських», вони неминуче рухатимуться у тому ж напрямку.