/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F459%2F2d03a31c1053c2fa9a04271990794923.jpg)
Мережева корупцiя: як працює тіньова влада
Корупція — це явище, яке існує стільки ж часу, скільки й людство.
Однак із розвитком суспільства змінюються й її форми.
Однією з найбільш небезпечних сучасних форм є мережева корупція — складна система взаємозалежних корупційних відносин, що проникає в різні сфери суспільного життя.
Нещодавнє розслідування НАБУ, яке викрило масштабну "будівельну мафію" в Києві, показало, як корупційна мережа може проникати в усі щаблі влади — від районних судів до міської адміністрації, створюючи фактично "тіньову владу".
На відміну від традиційної "точкової" корупції, мережева корупція представляє собою систему тривалих зв’язків, які глибоко вкорінюються в державні та комерційні структури, створюючи "павутину" взаємовигідних неформальних відносин.
Що таке мережева корупція та чим вона небезпечна.
Мережева корупція — це система стійких корупційних зв’язків між різними суб’єктами (чиновниками, бізнесменами, політиками), яка має ієрархічну структуру, власні неформальні правила та механізми саморегуляції.
На відміну від класичної корупції ("хабар за послугу"), мережева корупція характеризується довготривалими відносинами, взаємними зобов’язаннями та системністю.
Основні небезпеки мережевої корупції:.
Системний характер.
Мережева корупція інтегрується в легальні структури, стає частиною формальних інститутів, що робить її надзвичайно стійкою і складною для виявлення.
Підрив державних інститутів.
Корупційні мережі поступово "захоплюють" державні установи, перетворюючи їх на інструмент задоволення приватних інтересів.
Економічні втрати.
За оцінками Світового банку, щорічні глобальні економічні втрати від корупції складають близько 2,6 трильйона доларів, або 5% світового ВВП.
Деформація конкуренції.
Мережева корупція спотворює ринкові механізми, створюючи переваги для "своїх" компаній та блокуючи доступ для інших.
Соціальна нерівність.
Корупційні мережі посилюють розшарування суспільства, концентруючи ресурси в руках обмеженого кола осіб.
Складність виявлення і протидії.
На відміну від окремих корупційних дій, мережева корупція часто діє в межах закону або в "сірій зоні", використовуючи легальні механізми для нелегальних цілей.
Структурні елементи мережевої корупції.
Мережева корупція складається з кількох взаємопов’язаних елементів:.
Актори корупційної мережі:.
"Покровителі" — високопоставлені чиновники або політики, які забезпечують "політичний дах".
"Посередники" — особи, які координують дії між різними учасниками мережі.
"Виконавці" — чиновники середньої та нижчої ланки, які безпосередньо здійснюють корупційні дії.
"Клієнти" — бізнесмени або громадяни, які отримують вигоду від корупційних схем.
Корупційні практики:.
Непотизм (кумівство) — призначення родичів на посади.
Кронізм — надання переваг друзям та близьким знайомим.
"Захоплення держави" (state capture) — вплив на формування законів та правил гри.
"Обертові двері" — перехід чиновників у бізнес-структури, які вони раніше регулювали.
"Протеже-схеми" — коли впливові політики просувають на посади своїх ставлеників, які потім отримують можливість незаконного збагачення в обмін на політичну лояльність.
Механізми взаємодії:.
Обмін послугами ("ти — мені, я — тобі").
Розподіл сфер впливу та ресурсів.
Колективна відповідальність та взаємозалежність.
Формальні та неформальні санкції за порушення "правил гри".
Легітимізація доходів:.
Створення фіктивних компаній.
Використання офшорних юрисдикцій.
Залучення підставних осіб.
Псевдолегальні схеми виведення коштів.
Історична довідка.
Хоча сам термін "мережева корупція" з’явився відносно нещодавно, коріння цього явища сягає глибокої давнини.
Ще в Стародавньому Римі існували патрон-клієнтські відносини, які часто перетворювалися на корупційні мережі.
У середньовіччі розквітали системи феодальних зв’язків, де особиста лояльність часто переважала над формальними правилами.
Сучасне розуміння мережевої корупції почало формуватися в 1970-1980-х роках, коли дослідники звернули увагу на системний характер корупційних практик.
Особливо активно дослідження мережевої корупції розвивалося після розпаду СРСР та соціалістичного табору, коли в багатьох країнах з’явилися потужні корупційні мережі, які поєднували елементи старої номенклатури, нового бізнесу та кримінальних структур.
З розвитком глобалізації в 1990-2000-х роках мережева корупція набула транснаціонального характеру, охоплюючи різні країни та юрисдикції.
Це ускладнило боротьбу з нею, оскільки традиційні антикорупційні механізми, обмежені національними кордонами, виявилися недостатньо ефективними.
Найгучніші приклади мережевої корупції у світі.
Операція "Чисті руки" (Італія, 1990-ті роки).
Масштабне розслідування виявило розгалужену мережу корупційних зв’язків між політичними партіями, бізнесом та мафією.
В результаті було засуджено понад 1300 осіб, у тому числі високопоставлених політиків та бізнесменів.
Операція призвела до кардинальної зміни політичної системи Італії.
Скандал "Одебрехт" (Латинська Америка, 2014-2017).
Бразильська будівельна компанія "Одебрехт" створила спеціальний "відділ хабарництва", який систематично підкуповував чиновників у 12 країнах Латинської Америки, щоб отримувати вигідні контракти.
Загальна сума хабарів перевищила 788 мільйонів доларів.
Скандал призвів до арештів та судових процесів проти президентів та високопоставлених чиновників у кількох країнах.
Малайзійський суверенний фонд 1MDB (2015-2018).
Розкрадання майже 4,5 мільярда доларів з державного інвестиційного фонду Малайзії за участю високопоставлених чиновників, включаючи прем’єр-міністра Наджиба Разака.
Корупційна мережа охоплювала численні офшорні компанії, міжнародні банки та навіть голлівудських продюсерів.
"Панамські документи" (2016).
Витік документів з панамської юридичної фірми Mossack Fonseca розкрив глобальну мережу офшорних компаній, які використовувалися політиками, бізнесменами та кримінальними елементами для ухилення від податків та відмивання корупційних доходів.
Документи показали, як корупційні мережі використовують легальні фінансові механізми для незаконних цілей.
Приклади мережевої корупції в Україні.
"Газова схема" (2000-2010-ті роки).
Складна система посередників при постачанні російського газу в Україну та його транзиті до Європи.
За оцінками експертів, через різноманітні корупційні схеми в газовому секторі Україна втратила десятки мільярдів доларів.
Ключовою фігурою цих схем був олігарх Дмитро Фірташ, який створив розгалужену мережу компаній та політичних зв’язків.
"Вишки Бойка" (2011-2012).
Придбання за завищеними цінами бурових платформ для "Чорноморнафтогазу" через посередницькі компанії.
Державі було завдано збитків на суму понад 400 мільйонів доларів.
Схема включала мережу фіктивних компаній та високопоставлених чиновників.
"Роттердам+" (2016-2019).
Формула ціноутворення на вугілля, яка, за оцінками НАБУ, призвела до необґрунтованого підвищення тарифів на електроенергію та збагачення окремих приватних компаній.
Збитки споживачів оцінюються у близько 19 мільярдів гривень.
"Схеми в оборонці" (2019).
Журналістське розслідування виявило корупційну мережу, яка займалася контрабандою запчастин з Росії та їх продажем українським оборонним підприємствам за завищеними цінами.
До схеми були причетні високопоставлені чиновники, включаючи осіб з близького оточення тодішнього президента.
"Будівельна мафія" в Києві (2019-2025).
Масштабна корупційна мережа в будівельній сфері столиці, розкрита завдяки прослуховуванню НАБУ.
За даними слідства, корупційна мережа охоплювала майже всі рівні столичної влади: від районних судів до КМДА.
Члени мережі отримували неправомірну вигоду за надання дозволів на будівництво, зміну цільового призначення земельних ділянок та інші рішення на користь конкретних забудовників.
До схеми були залучені депутати Київради, чиновники КМДА, судді, співробітники правоохоронних органів, які становили єдину корупційну вертикаль.
За даними з прослуховування, група забудовників "вирішувала питання" з представниками влади, перераховуючи їм кошти через складну систему посередників і фіктивних компаній.
Цей випадок наочно демонструє класичну модель мережевої корупції, де неформальні зв’язки й домовленості фактично підміняють офіційні процедури та закони.
"Хапуги по протекції" (2019-2024).
Яскравий приклад непотизму та кронізму в дії, коли ставленики вищих посадових осіб за короткий час накопичують значні статки.
За даними журналістських розслідувань, деякі державні службовці, призначені за сприяння вищого керівництва держави, за короткий час після призначення раптово отримували у власність дорогі апартаменти, земельні ділянки та будинки, вартість яких значно перевищує їхні офіційні доходи.
Такі випадки демонструють, як працюють корупційні зв’язки в межах політичних еліт, де лояльність винагороджується доступом до незаконного збагачення.
Цей приклад також вказує на існування ієрархічної структури всередині корупційних мереж, де протеже отримують «зелене світло» на збагачення в обмін на лояльність до патрона.
Ефективні методи боротьби з мережевою корупцією.
Боротьба з мережевою корупцією вимагає комплексного підходу, який включає:.
Системні інституційні реформи:.
Реформування судової системи для забезпечення її незалежності.
Створення спеціалізованих антикорупційних органів з реальною незалежністю.
Впровадження прозорих механізмів прийняття рішень у державних органах.
Технологічні рішення:.
Електронне урядування та цифровізація державних послуг.
Відкриті дані та публічні реєстри.
Системи електронних закупівель (як Pro.
Zorro в Україні).
Використання аналітики великих даних для виявлення підозрілих зв’язків та транзакцій.
Правові механізми:.
Криміналізація незаконного збагачення.
Введення розширеного декларування доходів та витрат чиновників.
Конфіскація необґрунтованих активів.
Захист викривачів корупції.
Міжнародна співпраця:.
Координація антикорупційних зусиль між країнами.
Обмін інформацією про підозрілі фінансові операції.
Спільні розслідування транснаціональних корупційних схем.
Гармонізація антикорупційного законодавства.
Громадський контроль:.
Підтримка незалежних антикорупційних розслідувань.
Моніторинг державних закупівель та бюджетних витрат.
Громадська експертиза нормативно-правових актів.
Інформаційні кампанії з підвищення обізнаності про корупційні ризики.
Успішні приклади боротьби з мережевою корупцією.
Сінгапурська модель — комплексна реформа, яка включала збільшення заробітних плат чиновникам, створення спеціалізованого антикорупційного агентства з широкими повноваженнями, спрощення бюрократичних процедур та формування культури нетерпимості до корупції.
Естонська цифровізація — масштабне впровадження електронного урядування, яке мінімізувало безпосередній контакт громадян з чиновниками та зробило більшість державних послуг доступними онлайн, що суттєво знизило корупційні ризики.
Грузинські реформи 2004-2012 років — радикальна трансформація правоохоронних органів, включаючи повне оновлення кадрового складу, підвищення заробітних плат та впровадження сучасних технологій контролю.
Румунський досвід — створення Національного антикорупційного директорату (DNA) з реальною незалежністю, який зміг притягнути до відповідальності багатьох високопоставлених чиновників, включаючи прем’єр-міністра.
Мережева корупція представляє собою складний соціальний феномен, який глибоко вкорінений у суспільні та державні структури.
Її системний характер, адаптивність та здатність використовувати легальні механізми для нелегальних цілей роблять її особливо небезпечною для розвитку держави та суспільства.
Боротьба з мережевою корупцією вимагає не просто окремих заходів, а комплексної стратегії, яка включає інституційні, правові, технологічні та культурні зміни.
Важливо розуміти, що успіх у цій боротьбі залежить не тільки від політичної волі керівництва країни, але й від активної участі громадянського суспільства та бізнесу.
Досвід країн, які досягли значних успіхів у протидії корупції, показує, що ключовими факторами є послідовність, системність та довгострокова перспектива.
Швидких результатів очікувати не варто, але поступові зміни можуть призвести до формування нової політичної культури, в якій мережева корупція не матиме шансів на існування.
Але поки що в Україні, навіть під час війни, вона розквітла ще більше при потуранні та "кришуванні" влади.
На жаль...

