Чи навмисно двері трамвая зачиняють перед вашим носом: відверта розмова з водієм
Чи навмисно двері трамвая зачиняють перед вашим носом: відверта розмова з водієм

Чи навмисно двері трамвая зачиняють перед вашим носом: відверта розмова з водієм

У рубриці "Ви соромились – ми спитали" 24 Канал спілкується з представниками різних професій. Ми ставимо їм ті запитання, які б хотіли ви, але не могли наважитись. Цього разу ми поспілкувались із водієм трамвая та поставили йому чимало каверзних запитань. Спойлер: ви нарешті дізнаєтесь, чи спеціально водії закривають перед вами двері, коли ви підбігаєте до зупинки.

Ми поспілкувались з Олексієм, водієм трамвая зі Львова. Він відверто розповів про свою професію, а також відповів на цікаві та дещо провокативні питання, які стосуються його роботи.

Трамвай потрібно відчувати

Почнімо з простого. Трамвай – тому що хотів на залізницю, чи просто тому, що трамвай?

Усе ж таки трамвай тому, що трамвай. В дитинстві були думки про залізницю, але вони якось розвіялися – трошки з бабусиною допомогою, трошки з моєю. І зараз я щасливий, що це не залізниця, тому що залізниця – це щось таке, що мене вже не притягує.

А як реагують люди, коли ти вітаєшся, кажеш: "Привіт, я водій трамвая"?

Зазвичай реакції такі: "Ого, круто. Завжди думав з кимось таким познайомитись, вау". Тобто це щось таке з розряду трохи екзотичного. Тому що, мабуть, через цей стереотип, що водій трамвая – це якась панянка, років 50. І тут, коли говорять, що: "Ого, я не думав, що молодий хлопець може теж бути". Так, звичайно, що може бути.

Згідно з законодавством, водієм трамвая і тролейбуса може стати будь-хто, починаючи з 21 року. Ну, і на автобусі, здається, також, якщо не помиляюся. У нас, до речі, сьогодні навіть є 21-річний водій трамвая. Тобто він якраз у своєму ліміті. Я розпочав курси водія, коли мені був 21, а став до роботи вже у 22. Тому я трішки запізнився, щоб побути прямо от... якомога молодшим водієм. Ну, але з усім тим все одно ступив на цю доріжку рано досить.


Олексій став водієм трамвая у 22 роки / Фото Володимира Караїма

Я розумію, що міфів, напевно, достобіса про цю професію. А от чи є якийсь, який хочеться просто вщент зруйнувати?

Ну, це складне питання (задумався). Окей, добре, все з ходу. Та що там тим трамваєм керувати? Ну, воно ж їде тільки по колії, в тебе тільки вперед, гальма, ну якщо треба, то назад. А дехто з людей дуже дивується, коли дізнається, що трамвай уміє їхати назад, тому вони думають, що тільки вперед і гальмувати. Та що там того керування?

І всі мої учні, які до мене приходять на стажування, вони або мали такі ілюзії, або їхні знайомі їм такі ілюзії описують постійно: "Та що ж там такого?" І коли вони самі пробують, вони тримають ручки так, ніби це остання надія в їхньому житті, руки пітніють, у них стрес видно, не знаю, на всіх частинах тіла, які доступні для погляду. І вони на своєму досвіді усвідомлюють, що це абсолютний міф і що це не так. Тобто є дуже багато нюансів і аспектів, на які потрібно звертати увагу і які доводять протилежне.

Наскільки сходження з рейок залежить від скілів водія? І загалом що на це може впливати?

Насправді на сходження з рейок може впливати багато факторів, але в тому числі і скіли водія також.

Сходження з рейок – це така штука, яка може залежати від стану ходової частини трамвая, коліс або інших деталей. Може залежати від колійного господарства або від перешкод на рейках. І, з огляду на те, що деякі водії можуть бути під час руху не зовсім уважними, це може також призвести до сходження з колії там, де цього можна було б уникнути.

Наприклад, я своїм учням під час проходження всіх стрілкових переводів, де з одної колії робиться дві, пояснюю на хлопський розум, що потрібно завжди слідкувати за тим, щоб твій другий візок завжди їхав по цій стрілці за тобою. Тому що, власне, на стрілках часто може відбутися такий нюанс, коли трамвай йде врозріз. Це коли перший візок йде по стрілці в одному напрямку, а другий візок – в іншому.

Якщо вчасно це виявити в бокових дзеркалах, то ти уникнеш сходження з колії. І такі випадки в мене були щонайменше двічі, коли я вчасно це виявляв, зупинявся, а далі вживав заходів для того, щоб все було окей.


Робота водія трамвая потребує неабиякої пильності / Фото Володимира Караїма

Оскільки ми заговорили за навички, яка навичка водія, на твою думку, найважливіша?

Навичка водія? Мабуть, відчуття трамвая. Ну, я так собі думаю. Ти можеш багато чого знати в теорії, ти можеш багато чого знати на практиці, але в нас навіть старі водії, коли їдуть в салоні з якимось стажистом, вони можуть тобі дати такий сухий коментар: "З нього буде водій" або "З нього не буде водія".

Як вони це роблять? Як вони це визначають? Напевно, це, власне, те, про що я говорю. Це от відчуття трамвая. Тобто коли мене учні питають: "А що мені тут робити? Мені тут газувати чи мені тут пригальмувати?" – я їм говорю: "Потрібно керуватися своїми відчуттями". Тобто якщо людина в правильний момент обирає правильне рішення, що робити, якщо вона відчуває, що їй намагається сказати або показати той трамвай, бо він з нами теж спілкується своєю специфічною мовою, якщо людина це розрізняє на слух, на око й іншими органами чуття, інколи й носом, то тоді це, мабуть, все ж таки запорука успіху. Ну, я так думаю.

Ми зауважили певний перекіс у гендерному питанні. Все ж таки раніше водійок було значно більш ніж водіїв. Нині так? Якщо так, то чому, на твою думку?

Не знаю, що там конкретно зі статистикою тепер. Знаю, що раніше точно було більше жінок і знаю, що це тягнеться ще, напевно, з часів Першої світової, можливо, з Другої світової, коли проводили масові мобілізації чоловіків. Відповідно, потрібно було кимось заповнити цю нішу, і залучали масово жінок. І ця тенденція так і збереглася. Як тепер? Ну, якщо чесно, досить багато чоловіків нині працює. Навіть порівняно з десятьма роками тому, умовно, набагато більше чоловіків.

Водіння не від статі залежить. Тобто може бути шикарна водійка жінка. Тобто ніяких упереджень в цьому плані немає і не повинно бути взагалі. Бо що ж це тоді таке, якщо є якісь упередження?

Цікаві знахідки у трамваї та ставлення до пасажирів

Це, напевно, найболючіше питання. Воно цікавить дуже багатьох людей. Скажи чесно, а ви спеціально зачиняєте двері, коли бачите, що до трамвая хтось біжить і він просто страшенно запізнюється? І ви такі: закриваю двері, дзвоню і газую?

Є таке. Дуже боляче, коли я це бачу збоку. На жаль, є такі в мене колеги. І в мене самого складається враження, що інколи це роблять спеціально. Можливо, вони кайфують від цього. Я така людина, яка чекає всіх, підбирає всіх. І як ніхто розуміє цих людей, тому що сам неодноразово добігав до цього трамвая як до останнього в моєму житті.

І буває справді відчуття, що ти, якщо не сядеш саме на цей трамвай, то наступний приїде, там, через 10 – 15 – 20 хвилин, і ти реально запізнишся. Тобто це дійсно твоя остання надія. Але я не підбираю і не чекаю лише в тому випадку, якщо в мене от-от перегорить мій світлофор, через який я потім втрачу хвилину – дві – три, тоді я все ж таки обираю рішення на свою користь. Якщо є можливість людину почекати, навіть якщо я запізнююся, я розумію, що ці 10 – 30 секунд нікого не врятують, я чекаю.

Варто ще зробити ремарку. У нас є інструкція водія трамвая, яка в принципі забороняє категорично проведення будь-якої висадки-посадки поза межами зупиночного пункту. Тобто, навіть якщо ти на метр від'їхав від знака зупинки, все, ти не маєш права. Тобто ці водії, які дивляться на тебе, махають головою і не підбирають, не тому, що вони погані, а тому, що вони не хочуть, щоб їм прилетіло.


Водії мають чіткі інструкції та не можуть зупинятися, де заманеться / Фото Володимира Караїма

Як часто доводиться вислуховувати обурених пасажирів? Оці фрази типу: "Скільки можна було вас чекати?", "Чому довго не було трамвая?"

Невдоволених людей багато. Це може відчути на собі кожна людина, яка працює у сфері обслуговування, тому що нам потрібно з цими людьми взаємодіяти. Хочемо ми цього чи не хочемо, ми повинні. І чомусь так склалося, що… Я навіть знаю, чому так склалося... Єдина людина, яка представляє цю компанію в той момент, – це водій. На кого ти будеш зливати свою злість, як не на водія? Начальника депо в цей момент у трамваї немає. Якби він був, то, можливо, люди би скаржились йому. І тому часто виникають такі ситуації, коли, незалежно від того, є провина чи немає провини, винен будеш ти завжди у цих ситуаціях. Довго чекали, поїхали не туди, куди треба.

Чому зазвичай обурюються люди?

Я навіть не знаю, які зараз причини навести, тому що цих причин настільки багато, що реально у голові каша маленька зробилася. Винен ти завжди у всьому. Хтось не може за проїзд розрахуватися, двері якісь не працюють. І загалом завжди винен ти. А чому ти виїжджав на несправному рухомому складі? А чому ти їдеш не туди? Ти не хочеш мене везти. Ти захотів постояти. Насправді – ні. Насправді водій – це максимально підневільна істота, яка дотримується винятково вказівок і розпоряджень. І власних рішень водій майже ніколи не приймає. Тому це теж дуже великий міф.

Так, вона (робота з людьми – 24 Канал) має свої плюси і свої мінуси. Власне, вона має свої плюси в позитивних людях. І свої мінуси в негативних людях. Тому що, коли до тебе приходять люди, які тобі скажуть якесь гарне слово, які тебе похвалять, які продемонструють те, що вони не знецінюють тебе, що вони не зневажають тебе, що вони поважають тебе, твою професію, поважають твої дії, оцінюють якісь добрі жести з твого боку, – це реально надихає. Для таких людей хочеться працювати. Чесно. Але коли тобі навалюють триповерховим, який ти не такий і чому ти не такий, потрібно себе стримувати. Культура спілкування і всяке таке. Але, зізнаюся, не завжди вдається.


Будьте взаємоввічливими з водіями трамваїв / Фото Володимира Караїма

Чи можна покататись у кабіні трамвая?

А якби трамваї між собою могли спілкуватися, що б вони про пасажирів говорили?

Та що це – невиховані люди! Ну, вибач, коли я на кінцевій проходжу по салону, і я бачу просто недопиті пляшки, стаканчики, обгортки, упаковки від чогось, від тих чипсів… Коли все розкришено, насмічено. Я навіть не буду зараз згадувати, що одного разу я побачив на панелі на стійці вікна. Тобто таке враження, що хтось це за мене мусить прибрати. От прям от мусить. Я впевнений, що це роблять ті ж самі люди, які на вулиці смітять. Тобто, їхня політика просто в цьому питанні не відрізняється. Ну, і я абсолютно ніяк не можу це коментувати, тому що мій світогляд кардинально інакший. Я не знаю, як так можна робити.

Мабуть, що це просто невиховані люди. Бо це те, що трамвай може про них сказати. Мабуть, так.


Олексій з трепетом ставиться до своїх трамваїв / Фото Володимира Караїма

До речі, у трамваї я часто щось забував. Мій тато залишив не одну парасольку. А які найдивніші речі ти знаходив у салоні та що потім із ними роблять?

Найдивніша річ, яку я знаходив, це був фалоімітатор. Це була новорічна трійка. Я напросився на новорічну трійку. В останній рік, коли вона їздила, з 2021 на 2022 (рік – 24 Канал). До цього майже кожного року у Львові були новорічні трамваї. Я вирішив, як це би я міг не спробувати. І окей, це не я особисто знайшов. Це приніс пасажир із салону і сказав: у вас забули.

Ну, зазвичай, якщо у нас є загублені речі, то ми їх відносимо диспетчеру в депо. І, відповідно, власник може звернутися за номером телефону або особисто, і йому це повернуть.

Що таке новорічна трійка

Це трамваї, які курсували Львовом у новорічну ніч до повномасштабного вторгнення. Їздили вони з півночі до орієнтовно 3 – 4 години ранку. А курсували здебільшого на маршрутах 2, 3, 6 та 8.

І наостанок. Це було питання від моєї колеги. Їй дуже цікаво, чи є можливість покататися з тобою в кабіні?

Отже, про покататися в кабіні. Це питання, яке я чую дуже часто. А покатаєш мене, а покажеш щось там мені? Загалом, кататися в кабіні трамвая не має права навіть інший водій трамвая. Настільки все жорстко. Кататися в кабіні, окрім самого водія, який безпосередньо в цей час керує цим трамваєм, має право ще начальник маршруту, ревізор з безпеки руху та деякі інші посадові особи.


Лиш обмежене коло осіб може перебувати в кабіні трамвая / Фото Володимира Караїма

Тобто це є чітко визначений перелік посадових осіб, які мають офіційно право доступу до поїздки в кабіні трамвая. Всім іншим – зась. На більшості трамваїв у Львові встановлені в кабіні камери. Тільки не так, як у Європі, в режимі відеореєстратора, щоб бачити дорогу, а встановлені так, що вони охоплюють шматочок водія.

І якщо ти щось робиш трошки не так під час руху, наприклад, їси, п'єш, розмовляєш телефоном, відволікаєшся, як там нам розповідали, вишиваєш під час руху, бавишся в якісь ігри, переглядаєш відосики, – це все фіксується. І в той чи інший момент тебе за це можуть, при виявленні таких порушень, покарати. До того ж, по суті, заслужено навіть.

Тому, відповідно, перевезення в кабіні сторонньої особи так само буде зафіксоване.

Тому це неможливо. На жаль, це неможливо. Я думаю, що якщо домовитися про це на рівні адміністрації, то, можливо, такий допуск можна було би отримати. Не знаю, в якому порядку, не стикався з таким ніколи.

Залишайтесь з нами. У рубриці "Ви соромились – ми спитали" на вас очікує ще чимало цікавих співрозмовників, які проведуть вас за лаштунки своєї професії!

Источник материала
loader
loader